Люко Дашвар «Покров»

 

Люко Дашвар. Комусь її творчість не подобається. Комусь навпаки.
В мене це третя книга на яку я пишу відгук. Мені цікаво читати її книги, тому що є в цих книгах якась правда життя, справжні персонажі, яких можна зустріти на вулиці та провокаційні сюжети.

«Покров», як на мене, це сама сильна книга яку я прочитав у письменниці. Можливо є інші книги не гірші за «Покров», але я поки ще не дійшов, щоб порівнювати всі книги між собою.

Дуже вміле поєднання теперішнього й минулого. Стильно та колоритно.
Книга порушує питання щодо наших предків. Ким вони були, що зробили у своєму житті. Мені було б цікаво добратися хоча б до 7 коліна.

Крім цього в книзі багато уваги приділяється Революції Гідності. Для мене події в Україні починаючи з 2002, пройшли повз мене. Я тільки з новин чув про них й то не дуже переймався.

Але зараз я розумію, що в ті часи творилася історія країни, історія на крові, історія на патріотизмі, історія яка змінила багато людських доль.

Сюжет трохи містичний, але дуже життєвий. Події переносять нас у 1843 де починається історія, потім у кінець 2013, де історія продовжується.

Головні герої у Люко Дашвар завжди виходять живими, справжніми. Вміє авторка передати риси характерів людей про яких пише у своїх книгах.

В цій книзі головна героїня Мар’яна з головою кидається у пошуки нащадків роду Дорошів, чия містична історія почалася у далекому 19 столітті.

Героїні випадає не легка доля, яка принесе багато змін у її життя. На фоні подій 2013 -2014, авторка яскраво описує, як змінювалися люди, як змінювалася країна. Як люди ділилися на два табори, які протистояли один одному.
Головна героїня опиняється в самому центрі події. Її чекає кохання, втрати, розчарування у людях, неймовірна пригода в пошуках нащадків козацького роду, родове прокляття тощо.

Іноді головна героїня дратувала своїми вчинками, але так би вчинила реальна людина. Так живуть багато людей. Але кожен вчинок несе відповідальність. Й настає момент коли треба обирати свій справжній шлях. Хтось крокує в правильному напрямку, а хтось знову намагається сховатися у шпарині.

Письменниця на зразку своїх героїв показує, як обставини тих часів міняли людей. Хтось становився світлим титаном, а хтось переходив на бік темряви.

Книга наповнена коханням, сподіваннями, вірою, любов'ю до Батьківщини. Книга бере за живе. В мене було багато почуттів, емоції, переживань.

А як я розумію тих людей, які в реальності пройшли через події Майдану. Якщо мене книга зачепила, то тих хто на власні очі бачив ті події, мабуть, поранила у саме серце. Стріли спогадів, стріли не виносного болю…

Не знаю, чи можна назвати цю книгу сімейною сагою, але здається що ця історія, яка охоплює 19, 20, 21 століття, варта так називатися.

В книзі є все, що треба, щоб тримати читача у свідомій напрузі: містичний компонент, сімейні таємниці, шалене кохання, боротьба за свободу, віра, надія, патріотизм. Письменниця майстерно все це поєднала.

Назва книги« ПоКров». Це не тільки те що захищає, покриває щитом. А ще й кров, кров предків, кров поколінь, які боролися за країну. Це кров героїв сьогодення, які є щитом країни. Це кров справжніх героїв, які ціною власного життя дарують нам свободу.

Книга ніби кидає людям виклик, перевіряє на міцність, на вірність тощо. Сумна, життєва, болюча, містична, правдива, справжня.

Ще сподобалось, як авторка завершила свою історію. Відкритий фінал відданий на відкуп читачеві. Нехай кожен додумає кінцівку сам. Придумає свою фінальну ноту.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Люко_Дашвар  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Олександр Бовкун та його фентезійні світи, з присмаком філософії

 

Цей автор Аркушу запам’ятався мені, як майстер поєднання філософських ідей з цікавими історіями. В кожному своєму творі, простежується лінія щодо життя, вибору, розуміння своїх цілей тощо.

                                                      
Одним з таких оповідань є «Гра Сфінкса». Невеличке оповідання, насичене яскравими думками філософського напрямку. Автор порушив питання постановки цілей у житті, вибору та наслідків цього вибору. Що в 90 відсотках ніби нашого вибору з’являється ще один перемінник, який доводить помилковість зрозуміння щодо мети. Що інколи досягнення мети може розчарувати.

«Доля воїна» теж чудове фантастичне оповідання з особливою думкою автора щодо вибору людини й наслідків. Це оповідання сподобалось поєднанням фантастики з соціальною лінією.
Це оповідання треба читати уважно. Питання, які розкриває автор у цьому творі не просто написані для сюжету. Це наслідки нашого вибору, за які тільки нам нести відповідальність.

Дуже сподобалась серія оповідань про відьом. «Знайомство з відьмою», «Зелені друзі відьми Тамари», «Малий і відьмочка», «Ініціація»

Всі ці оповідання яскраві, сюжети захоплюють, герої живі. Містика, тонка філософія. Життєвість.
Ви тільки задумайтеся:
«Життя, воно як захід сонця. Неповторне й унікальне. Видовище, яким ніколи не можна до кінця насолодитися, і яке на жаль, минає.

«Подібний до себе», ще один неймовірний твір.

Історію, яку написав Олександр Бовкун приваблює не тільки фантастичним сюжетом, а ще й вкрапленням в історію свідомих сновідень, роздумів про духовні практики тощо.

Історія головного героя вражає. Людина, яка навчилася не тільки мандрувати у своїх сновидіннях й створювати різні речі, а ще й змінювати свою реальність та трансформувати речі у реальному світі.

Ще один плюс оповіданню, це те, як автор закрутив сюжет. Одного разу мандруючи своїм сном у своєму же світі, який головний герой створив для себе, він застряг у видуманій реальності.
Опинившись у такій пастці, він вимушений пристосовуватися до життя в іншому світі. Він знайомиться зі світом Зеї, з тубільцями, починає вивчати ремесло, яке поєднує в собі багато різних корисних вмінь для життя. Це й трансформація одних речей в інші, й тераформування, вміння літати, вміння впливати на навколишній світ та його мешканців.

Його вчителем виступають дріади та деміург. За півтора року головний герой покращує свої вміння й раптом знову опиняється в нашому світі. В Україні йде війна. При переміщенні в наш світ, він повертається у своє не молоде тіло, частину вмінь ремесла він втрачає, але того що залишилося, вистачає, щоб якось існувати й не тільки…

Дуже сподобалось, як автор зробив переходи з минулого в наш час. З нашого часу у світ Зеї. Вийшло дуже збалансовано.

Автор цікаво розповідає про філософію життя. Маю думку що письменник не тільки володіє інформацією, а ще й практикує та використовує у повсякденному житті.
Можливо комусь такий сюжет здасться дитячою казкою, але мені така історія прийшлася до душі. Казка, фентезі, фантастика, автор поєднав багато жанрів в єдиний сюжет, патріотичний сюжет.

Й чим більш я читав, тим глибше занурювався в ідею автора щодо сюжету. Реальність плюс надприродні можливості, плюс непогана філософська лінія, плюс нелюбов до москворотих, все майстерно перемішано та покладено в основу характеру головного героя.

Не дивлячись на фентезійність чи фантастичність сюжету, в цій книзі глибокий сенс щодо «руського міра»,« мови і язика», навіть думок у наших головах.
Дійсно вірус «руського міра» поглинув Україну й багатьох українців. Не всі готові дати відсіч, не всі хочуть дати відсіч. Але багато й тих, хто ціною власного життя захищає країну від вірусу.

Цікаві авторські міркування щодо українців й любителів всього російського. Побіжно пройшовся автор й по владі.
Головний герой вступає в боротьбу з москворотими. Стан героя не дає йому можливості воювати на передовій, але він обрав інший шлях. Він знищує носіїв вірусу «руського міра». Автор порушує питання моралі щодо людського життя.
Я був за героя. Мені він сподобався своєю прямолінійністю, навіть його мораль щодо москворотих мені сподобалась. Комусь він давав шанс на життя, а хтось втрачав життя миттєво.

Я вважаю що автор порушив дуже актуальні питання, дужі важливі. Це не тільки моральні, а ще й мовні проблеми, проблеми культури, самовизначення, проблеми внутрішнього «я», проблеми виживання українців, як нації. А ще проблеми виховання та майбутнього України.

Я очікував іншу кінцівку, але автор вирішив завершити свій твір іншим шляхом.
Але від цього книга не втрачає своєї цікавості й філософського напрямку.
Творчість Олександра Бовкуна прийшлась мені до вподоби, тому рекомендую всім шанувальникам фентезійно - філософських оповідань почитати тексти автора.

Його сторінка на Аркуші  Олександр Бовкун

А ви читали книги Олександра Бовкуна? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Олександр_Бовкун #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Марічка Крижанівська « Тіні»

Ця історія розгортається в трьох вимірах: прадавній світ духів, період 1960-х і наш час. Всі три виміри органічно поєднані й майстерно переплітаються в дуже цікаву та незвичайну подорож.

Сюжет склався не стандартним. Читачу відкривається не тільки світ гуцульських вірувань та легенд, а ще цікава дослідницька робота про знімання фільму «Тіні забутих предків» та перебування Михайла Коцюбинського на Гуцульщині.

Марічка Крижанівська додала у свою книгу цікаві історії, мало відомі широкому колу людей, про містичні події, які траплялися на зніманні фільму.
Все це вплинуло на фільм, тому його й досі вважають неперевершеним шедевром.

Але мені здається, що й на Михайла Коцюбинського сильно вплинуло прибування на Гуцульщині, тому його книга теж вийшла легендарною.

Книга «Тіні» Марічки Крижанівської, написана неймовірно цікава. Вона занурює читача у вир незвичайних історій де потойбіччя має вплив на сучасність.

Сподобалась любовна лінія, яка дуже плавно та й органічно вросла в загальний сюжет. Цікаво було читати й історію про нечисту силу.
Ми звикли, що в сучасному світі не має міста реальній містиці, магії тощо.

Але письменниця доводить читачу, що потойбіччя й магія поруч з нами. Що всі ці« стародавні забобони» присутні у нашому житті, а не тільки існують у книжках та бабусиних казках.

Особливо сподобалась історія фільмування. Сцени похорон й падіння у воду. Як у цьому брали участь місцеві, щоб додати справжню атмосферу. Інші епізоди. Дійсно, робота над фільмом була надзвичайною.

Описи природи неймовірні. Мене ця книга повернула у минуле, коли я жив на Закарпатті (1995-1999). Й описи були настільки реалістичними, що я шкірою відчував велич Карпат, гори й ліси. Якусь особливу атмосферу природи, шум річок, щебет пташок. Запах лісу, гір. Я насолоджувався кожною хвилиною проведеною з книгою.

Я досі пам’ятаю місця де ходив у дозори, красоту природи. Її живильний вплив.
В цій книзі все привертає увагу. Мова, герої, природа, побут, традиції інші описи. Все просто чудово збалансовано. Кожна частина книги розкривається поступово, доповнює інші частини. Додає всьому сюжету барв, почуттів тощо.

Сподобався образ Параджанова. Не можу похвалитися що добре знаю життя та творчість цієї людини, але авторка чудово намалювала його постать. Проста й жива людина, майстер свого діла. Мудрий, добрий чоловік.

Іноді було таке відчуття, що це не людина розповідає історію, а самі Карпати виступають у ролі оповідача. Ніби вони діляться своєю пам'яттю з читачем, розповідають про цікаві та незвичайні події, свідком яких були.

Після цієї книги, знайшов у мережі фільм та подивився його. Не можу сказати, що мені він дуже сподобався, але той колорит, гуцульський колорит, який майстерно передав Параджанов, заворожує.

Хто ще не читав цю книгу, рекомендую. Книга сильна, цікава, жива. Це якась магія Карпат.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%.

 Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Марічка_Крижанівська  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Сумна історія кохання

Сумна історія кохання

Джеймс А. Міченер «Сайонара»

Одна з найкращих книг прочитаних мною у липні 2024. Книга про палке кохання на фоні взаємовідносин Америки та Японії на початку п’ятдесятих років минулого століття.

Мене причарувала назва книги та її палітурка. Не знаю чому, але мені в останній час подобається все що пов’язано зі Сходом. Корея, Японія, Китай. Фільми, книги, музика, мистецтво, особливо минулого століття та ще раніше. Не те щоб я фанатію чи спеціально шукаю щось цікаве, але якщо трапляється щось випадково, то це вже моє.

Так вийшло з книгою. Спочатку палітурка, потім текст, а зараз відгук.

Сюжет книги розповідає про події на початку 50-х років минулого століття у Японії, країні квітучих сакур.
Успішного офіцера ВПС США відправляють на відпочинок з Кореї до Японії. Цей офіцер знаменитість, він полював в Кореї на радянських пілотів. Має понад 7 збитих літаків.

Молодий герой має всі шанси на успішну кар’єру у ВПС США, планує одружитися з дочкою генерала.

Ситуація в Японії не проста. Американців вважають небажаними гостями. Але життя бере своє. Військові проводять час з японськими дівчатами, закохуються в них, мають наміри одружитися.

 Але влада будь-яким чином намагається зупинити ці процеси, бо змішані шлюби це вважається не правильним.

Не зважаючи на всі заборони та припини, серед військовослужбовців все одне знаходяться люди, які заради кохання готові відмовитися від своєї батьківщини, піти проти суспільства.

Автор майстерно малює атмосферу тих часів. Два Світи, Схід та Захід. Дві культури, різні погляди на життя, різні погляди на інші речі.
Але кохання пробиває всі бар’єри. Кохання не підкоряється заборонам, громадській думці. Кохання може зупини тільки смерть.

Було цікаво читати, як мінялося відношення головного героя до стосунків з представницями іншого світу та культури. Навіть такого залізного героя поранила стріла Амура. Шалене кохання настигло пілота.
Він на собі відчуває всі ті проблеми, з якими стикалися інші військові. Тиск, який давить на нього зо всіх боків, робить його кохання ще сильнішим.

Ще автор цікаво розповідає про побут, культуру, національні особливості Японії того часу.

Питання, які порушує автор у книзі, актуальні й сьогодні: патріотизм, досягнення поставленої мети, вибір свого життєвого шляху тощо.
Я упевнений, що ця книга сподобається кожному. Ця історична драма не залишить нікого байдужим.

Після прочитання роману, я подивився фільм знятий за цією книгою з Марлоном Брандо у головній ролі. Звісно, що фільм мені теж сподобався. Але є деякі відмінності книги й фільму.

Фінал книги драматичний, у фільмі - американський гепі енд. Але назва «Сайонара», «прощавай» і в книзі, і в фільмі досягає своєї мети.
Варто прочитати книгу та подивитися класику американського кіно.

                        *****************************************************

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте  «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #ДжеймсА_Міченер #відгукнакнигу  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #книги_про_кохання

Синій кит забуття

Синій кит забуття

Таня Малярчук нова для мене авторка та я дуже радий, що почав своє знайомство з творчістю письменниці з книги «Забуття»

Таня Малярчук «Забуття»

Сюжет книги поділяється на дві лінії. Перша лінія, яка доповнює другу, знайомить читача з молодою жінкою та її проблемами у житті. Раптові панічні атаки та депресія поглинають жінку. Вона боїться спілкуватися з людьми, виходити на вулицю, навіть вийти на балкон для неї це велика проблема.

Їй здається що вона падає у прірву, що її поглинає синій кит забуття. Ця проблема досить небезпечна, людина починає потроху божеволіти. Одного разу вона починає перебирати старі газети та дізнається про смерть В’ячеслава Липинського. Ця людина її зацікавила…

Друга сюжетна лінія, основна. Історія життя видатної історичної постаті, поляка В’ячеслава Липинського

В останній час мені везе на цікаві книги про реальних людей. Першим був Махно, тепер Липинський.

Для мене знайомство з історією Липинського видалось несподівано цікавим. Я ніколи не чув про цю людину, хоч вона була доволі популярна у свій час. Громадський й політичний діяч, історик.

Поляк за народженням, який відмовився від свого імені заради свого українського серця.

Авторка дуже цікаво розповідає історію Липинського. Показує цього історичного персонажа з різних боків. Політик, письменник, історик, звичайна людина, яка кохає, яка не щаслива у шлюбі, яка має проблеми зі здоров’ям. Свого часу він був дуже впливовою людиною. Але за свої українські переконання мав дуже важке життя.

Його думки, ідеї, погляди щодо України, як незалежної держави були неймовірні. Сьогодні, можливо, багато його ідеї вже застарілі, але на той час…
Він вже в ті часи казав, що якщо ми не збудуємо державу, то ніхто за нас не збудує.
Він щиро любив Україну, він віддав всього себе Україні. Для Радянської влади ідеї Липинського були настільки небезпечним, що після його смерті почалась таємна війна за пошуки архіву Липинського.

І якщо для багатьох він просто портрет на стіні, то після прочитання книги, він ніби оживає, він становиться не просто якоюсь людиною на старій світлині, а людиною з великої букви.

Художня вигадка переплітається з історичною правдою. Трохи жіночого погляду й вийшов цікавий роман.

Сподобалось, як авторка поєдную минуле й сьогодення. Вона переплітає життя молодої жінки з життям Липинського. І це настільки органічно зроблено, що майже не помічаєш переходів від одного часу до другого.

Можливо когось жіноча лінія буде дратувати, але мені все сподобалось.
«Час як кит, пожирає усе на своєму шляху», залишаються тільки пожовклі світлини на яких справжні люди стають просто забутими тінями.

Історія Липинського, це історія справжнього патріота, справжнього українця за покликом серця. Це історія людини, яка ніколи не боялася називати себе українцем, розмовляти українською, писати українською.

Ця книга, дуже якісна сучасна українська література. Мені книга сподобалась неймовірно. Вона чіпляє за живе. Особливо зараз, коли йде війна, коли бути українцем, це буди вільним й незалежним. Коли бути справжнім українцем це любити країну більше ніж себе, як робив це Липинський.

Я б хотів, щоб всіх сучасних героїв України пам’ятали завжди. Щоб їх не чекала доля Липинського, щоб їх не поглинув синій кит забуття.

Після цієї книги багато думок обертаються в голові. Ця книга штовхає читача задуматися над своїм містом в сучасній боротьбі.

«Тільки коли існує об’єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.» В.Липинський

******************************************************************************

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

****************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************

Текст пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

*****************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба #Таня_Малярчук #відгукнакнигу #українські_письменники #сучасна_українська_проза #блог_про_книги #книжкове_суспільство #блог_українською #читаюукраїнськихавторів

Станіслав Лубєнський «Степовий пірат»

Станіслав Лубєнський «Степовий пірат»

Варшавський україніст і культуролог Станіслав Лубєнський написав цікаву книгу про видатну історичну особистість Нестора Махна.

Сюжет книги ґрунтується на дослідженнях автора. Чим же так зацікавив Лубєнського Нестор Махно.

Як мені здалося, все почалося с міфів та легенд про батька. А потім це вже переросло у ціле дослідження не тільки на основі документів, але ще й з подорожі в Гуляйполе. Але все почалося з Сергія Жадана, який розповів письменнику про Махна, а потім були міфи та різні історії.

В Україні мало хто знає за цю неординарну людину. Всі чули за нього, але на цьому все закінчується. Дехто вважає Нестора Махна зрадником, дехто героєм, хтось бандитом, а хтось Робін Гудом. Але всі погоджуються, що він був видатним полководцем.
Простий український хлопець з села сформував найбільшу та боєздатну армію періоду 1917-1921.

Для Лубєнського, Махно був ідейним анархістом, найяскравішим лідером, отаманом степу й політиком.

Навіть прочитавши книгу, де автор розкрив Нестора Махна з різних боків, він й досі залишається загадковою людиною, життя якого наповнене міфами та легендами.

Нестор Махно не був для України національним героєм, Совєти зробили з Махна бандита, ворога революції.
Радянська влада забула, як він рятував червону армію від неминучої гибелі та ще не один раз.
Але для них такі командири, які не стають на коліна перед владою - сміття, яке треба викинути з життя, зачистити всю пам'ять про цю людину. Залякати людей до смерті, щоб рота не могли розкрити.

В пам’яті деяких людей Нестор Іванович залишився справедливим Батьком.
Життя Махна було не з легких та нагадує одну велику пригоду з присмаком історії.

В цій людині зібралося стільки всього, що важко зрозуміти ким же він був насправді, в нашій історії.

Герой чи злочинець, політик чи полководець, анархіст чи праведник. Всі ці питання автор порушує на сторінках свого роману.
Автор був на батьківщині Махна, де збирав свій матеріал. Розмовляв з людьми, шукав будь-яку інформацію про Батька.

У Лубєнського, Нестор Іванович вийшов живим вогнем, який запалював серця людей, вів у бій. Його побратими (а це вся його армія) називали його Батьком. Не кожного командира так назвуть. Його вплив на людей був якимось містичним.

Книга більш документальна, хоча автор зробив все можливе, щоб розбавити сухі факти й зробив це неперевершено.

Мені книга сподобалась. Вона чіпляє. Вона дає багато матеріалу для роздумів. Після неї, я під другим кутом побачив цю велику, неймовірну людину, з важкою долею та його внеском в історію.

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

****************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************

Текст пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

*****************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба #Станіслав_Лубєнський #відгукнакнигу #блог_про_книги #книжкове_суспільство #блог_українською

#історична_література