Вікторія Штепура. Коли реальність переплітається з містикою, а кожне слово несе вагу та зміст

Вікторія Штепура. Коли реальність переплітається з містикою, а кожне слово несе вагу та зміст

«Тигр» 

 Оповідання, яке чіпляє з перших строк й не відпускає до самого кінця. У центрі сюжету ветеран війни. Він звичайна змучена людина, котра тягне на собі весь тягар пережитого.

Одного разу повертаючись додому він зустрічає дивовижну істоту.

Цей несподіваний перехід від буденності до загадкової надзвичайної події створює сильне емоційне напруження

Головний герой притягує увагу своєю уразливістю й внутрішніми переживаннями. Авторка тонко передає відчуття тривоги, коли звичайний світ раптово стикається з надприродним.

З перших абзаців стає зрозуміло: перед нами не стільки пригодницький епізод, скільки психологічна притча, у якій «Тигр» це щось більше, ніж просто тварина. Щось, чого можливо не існує. Тигр - багатозначний образ.

Можливо це реальна істота,  можливо алегорія внутрішнього звіра героя, чи дар трансформації? А можливо містичний образ смерті або відродження, Така багаторівнева символіка підтримує зацікавленість читача.

Авторка створює атмосферу містики та психологічної неоднозначності.

Сподобалась  майстерна  передача пейзажу : темний, осінній, вогкий.   Відчувається прохолода  нічного повітря, звук мокрого листя під ногами, шурхіт далеких кроків. Весь простір просочений відчуттям очікування, як у трилері.

Завдяки короткому формату, авторка зуміла сконцентрувати увагу читача на ключових деталях: характері героя, атмосфері, внутрішньому конфлікті. Письменниця  змальовує внутрішній стан людини після війни: дезорієнтацію, втому, загострене сприйняття загрози, нездатність відрізнити реальність від страхів.

«Тигр» — це коротке оповідання з глибоким підтекстом. Натяки, інтонації, атмосфера створюють ефект магічного реалізму. Все реальне та водночас ніби крізь туман сну.

Це твір, який можна перечитувати кілька разів і щоразу бачити в ньому нові сенси.

«Соняшники»

Глибокий, болісний сюжет про війну, пам’ять й людське виживання.

 В оповіданні «Соняшники» Вікторія Штепура поєднує документальну точність із художньою силою образу.

Це твір про травму, про те, що не минає з часом, про внутрішнє пекло, яке триває навіть після того, як бойові дії відступають на кілька кроків.

Історія ветерана Віталіка вражає своєю правдивістю. Історія, що занурює у травматичну петлю, яка повторюється з року в рік. Час не лікує. Час лише глибше вписує пекло в тіло.

Кожен  рік, 29 серпня це день повернення. День тиші, коли слова зайві. День, коли ті, хто вижив, знову торкаються живої рани.

 Авторка не прикрашає війну, вона оголює її до нервів. Синій небосхил та яскраво-жовті соняшники. Це візуальна ілюзія, що контрастує з темною реальністю: згорілі стебла, попіл, спека, піт, пил, мухи, смерть.

 Кожне речення, як уламок спогаду, що ріже.

Сподобалось, як авторка передає образ соняшників. Соняшники, як символи України, її краси, життя, сонця.

Але в цьому тексті вони свідки пекла, покривало мертвих, польові труни. Вони схиляються над мертвими, ховають живих, хитають голівками, як ті, хто щось бачив, але мовчить.

Фінал оповідання. «У батальйоні, куди вони з Віталиком перейшли після Іловайська, їх обох вважали вар’ятами. Бо вони ніколи не брали полонених.»

 Це не просто пояснення. Це моральна травма, що не відпускає. Це гнів, який замінює закон. Це лють, яка стала етичним вибором.

 Твір залишає глибокий  слід, нестерпний, важливий. Це нагадування про те, якою є справжня ціна незалежності.

 "Хлопці із лісу"

  Динамічний, майстерно вибудуваний текст на межі містичного трилера, бойовика й психологічної драми, який починається як звична дорожня замальовка, але поступово розгортається у справжню боротьбу за виживання.

Головний герой.

 Михайло, звичайний водій із чітким внутрішнім кодексом честі: відповідальність, обережність, розсудливість.

Його життя це дорога, й саме в дорозі на нього чекає  неочікуваний виклик. Те, що здається банальною втомою, виявляється  початком небезпечної гри.

  Ясик.  Сплетений із трубочок талісман, що оживає саме в потрібний момент.

Цей химерний персонаж  гумористичний й проникливий. Він стає провідником героя у лабіринті зради, змови та смертельної пастки.

Він  не просто уособлення "внутрішнього голосу", а цілком автономна істота з характером, іронією, обуренням, навіть особистими вподобаннями.

 Напруга зростає поволі.  Авторка   дуже вміло керує увагою читача: спочатку занурює в рутину, потім  у химерність, а далі зриває гальма й кидає героя у сутичку, де виживає не найсильніший, а найуважніший і найшвидший.

 Вразило поєднання реалістичних деталей: водійська психологія, механіка руху,   елементами містики, які   сприймаються  інтуїція. Чортик - оберіг, як символ того, що навіть "мертві" речі можуть вберегти, якщо з ними пов’язана душа.

Сподобалась сцена сутички в лісі. Авторка чудово відчуває ритм.

Письменниця вміло  й поступово розкриває свій сюжет, а разом з цим й історію свого героя. В маленькому бусі розгортається ціла велика історія, а за чортиком стоїть цілий світ прихованої правди.

Це історія не просто змученого водія, який намагається вижити. Це історія нащадка цілого покоління незламних, розтоптаних, але не зламаних людей.

Оповідь ніби зсуває горизонт, міняє напрямок руху: раптово буденні обставини опиняються в тіні віковічного лісу, де живе пам’ять. Пам’ять про боротьбу, зраду, втечу, силу роду й волі.

Гарно розкритий  образ пралісу Гетьманського заповідника, а в ньому  Литовського бору. Й ця локація стає символом твору. Ліс ніби стежить, спостерігає, оцінює. І приймає тих, хто з ним за духом співзвучний. Приймає не за наказом, не за заслуги, а по крові й пам’яті, яка живе в кожному.

У цьому творі фентезі дивовижно природно співіснує з історичною реальністю. Надприродне не порушує логіку сюжету, а навпаки, поглиблює її, виводячи буденні ситуації на  гливий рівень.

Авторка   вплітає історію в тканину пригодницького сюжету дуже органічно, що читач приймає її як частину світу, що відкривається перед очима героя.

Це історія про повернення до себе, до роду, до тієї частини себе, про яку не знав, бо ніколи не питав.

Можливо це і є  головна вартість твору.

Фінальна частина наповнена   теплом й передчуттям нових знайомств та змін, що надає твору надії та легкості після напружених подій.

Відчуття внутрішньої сили, що прокидається в герої, підкріплене музикою, яка ненав’язливо звучить фоном, створюючи гармонійний контраст із  жорстокістю.

Загалом, текст сповнений живих емоцій і влучних образів, які роблять його захопливим і багатогранним. Він змушує задуматися про ціну життя, силу духу   у світі, де міфічне та реальне тісно переплітаються.

«Втікач»

  Текст вражає своєю легкою фантазійністю та іронічним тоном, який чудово поєднується з атмосферою передноворіччя. Ідея про оленя, що втікає від «дистриб’юторів Санти» — тролів і орків, які замість подарунків розвозять непотріб і злидні, є яскравою та несподіваною.

 Авторка не просто створює казкову історію, а вміло вводить алюзії на сучасні соціальні проблеми, показуючи, як навіть у чарівному світі існують корупція, обман і несправедливість.

Образ оленя-втікача наповнений символізмом свободи та протесту проти системи, а також бажанням зберегти свою індивідуальність.

 Цікаво, що текст поєднує у собі казкові елементи з тривожністю та загрозою, що йдуть від темних плям - дистриб’юторів, що нагадує про неспокійний, конфліктний світ. Завершення з рудим псом, готовим захищати, додає оптимізму й відчуття, що навіть у складних обставинах є надія на опір і боротьбу.

«Магічний кристал»

 Оповідання «Магічний кристал» майстерно поєднує елементи містики, фантастики.  Напруга, створює атмосферу таємничості та невизначеності.

  Авторка вводить читача у світ, де магія й технології співіснують: мольфар, що вирощував кристал роками, та його налаштування за допомогою ноутбука й супутника створюють цікаве поєднання стародавнього та сучасного.

Діалог персонажів живий, природний, із нотками гумору, що робить їх більш реальними.

 Ідея з порталом у паралельний вимір, де Земля існує без людей, спонукає замислитися про ціну свободи та про те, що навіть якщо люди зникнуть, світ не зупиниться. Холод, що відчувається під час активації кристала, та зворушливі слова одного з героїв, який бере на себе тягар відповідальності, додають тексту глибини й трагізму.

 

  Стиль написання динамічний, діалоги жваві, сюжет тримає увагу від початку до кінця. Цей твір чудово показує  фантастику з глибоким філософським підтекстом й гострим емоційним навантаженням.

Творчість Вікторії  вирізняється глибоким зануренням у теми внутрішньої боротьби, трансформації особистості та пошуку сенсу у складних життєвих обставинах.

Письменниця через фантастичні, іноді містичні сюжети, досліджує такі універсальні людські переживання, як біль втрати, прагнення свободи, боротьба зі злом та надія на новий початок, на новий, щасливий  виток життя.

Органічне поєднання реального та надприродного  створює унікальну атмосферу, де буденність й чарівність існують поруч, а межі між ними розмиваються.

Тексти насичені живими діалогами, що додають персонажам людяності й глибини, а сюжетні лінії сповнені напруги та несподіваних поворотів.  Гарний філософський підтекст, що спонукає читача замислитися про цінність життя, природу добра і зла, а також про можливість змін, як у світі, так і в собі.

Авторка порушує теми травми, помсти, морального вибору, а також сил, що керують людською долею.

 Вікторія Штепура, відкриває перед читачем двері у світ, де емоції та символи набувають особливого звучання.

                        **********************************************

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

Сторінка авторки https://arkush.net/user/556

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Вікторія_Штепура  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів   

Тамамуші. Авторка, яка чудово розуміє думки котів…

  Тамамуші. Авторка, яка чудово розуміє думки котів…

Творчість Селіни Тамамуші — це ковток свіжого повітря серед сірих буднів. Її тексти дарують посмішку, легке здивування й відчуття, що навіть у буденності приховане диво. Авторка вміє тонко поєднувати гумор із ніжністю, чарівність із реальністю, фантазію з емоційною щирістю.

 Світ Тамамуші — це світ, де поруч із нами живуть чудовиська, мухи, талісмани й ті, кого ми вигадали, аби не бути самотніми. Її герої — трішки дивні, трохи сумні, завжди справжні. Вони живуть десь між кухнею й фантастикою, між внутрішнім болем й побутовою теплотою.

Мініатюри авторки багатошарові. Вони говорять мовою снів, жартів та  внутрішніх діалогів, які читач не завжди готовий вести сам із собою. За легкістю стилю ховається влучне відчуття настрою, точне бачення деталей і глибока емпатія.

Десь я читав, що люди й коти  з одного світу. Вони прибули на Землю (чи були завезені) з космосу чи паралельного виміру.

  «Звичайний день»

Автор пухнастий білий кіт з помаранчевими очима

 Ця чудова мініатюра, де відчувається  вдале поєднання витонченої іронії, безмежного шарму котячої зарозумілості та напрочуд людяну ніжність.

Авторка   дозволяє білосніжному коту з помаранчевими очима вести розповідь від першої особи. І хоч   цей текст  вигадка, в певний момент перестаєш сумніватися: коти справді так думають. І говорять. І судять нас, людей.

 Головний герой  кіт-аристократ

Найяскравіший елемент тексту голос головного героя. Впевнений, самозакоханий, іронічний до межі зневаги, але й проникливо чутливий.

Це не просто кіт, це справжній аристократ духу, гордовитий, саркастичний, з витонченим почуттям гідності й тонким чуттям стилю життя. Він не просто мешкає в домі, він його володар, інспектор, аналітик, мислитель й  на певному рівні, невизнаний мученик свого часу: недооцінений, недогодований, змушений терпіти людські ритуали, телевізори, каву й сухий корм.

Але за показною гордовитістю криється: самотність, залежність та прихильність. І хоча кіт удає, що його господарка - "Чудовисько", але вона  його "Чудовисько". 

За всією цією грубуватою бравадою, за іронією та  філософією котячої вищості криється прив’язаність. Ніжна, тиха, трохи сором’язлива.

Оповідання справляє враження легкої сатири на буденне життя, розказаної з погляду істоти, яка вважає себе центром всесвіту.

Сподобалось, що гумор у тексті працює не як самоціль, а як ключ до глибшого сенсу: тема взаємозалежності.

 Образ Чудовиська

Попри те, що ми бачимо героїню лише через очі кота, образ господарки доволі цілісний. Вона — турботлива, ніжна, дещо кумедна у своєму спілкуванні з котом, якого вважає "миленьким", "сонечком", "пухнастиком".

 Вона намагається говорити з ним, годувати, обіймати, навіть якщо натомість отримує лише зневажливий погляд і презирство.   І, судячи з усього, любить його щиро.

Вона   контраст, буденність й  тепло. Її присутність сприймається як щось гарантоване, на що можна бурчати, але що робить цей "звичайний день" структурованим та безпечним. Вона   частина котячої драми, яку він інсценує щодня, але без неї життя б розвалилося.

 

 «Коробка»

 «Містика картону: як одна коробка відкриває цілий всесвіт»

«Коробка»   ще одне кумедне оповідання про домашнього улюбленця. Але ця сатирична кото - філософська притча, замаскована під гумористичну розповідь, що насправді говорить про щось значно глибше: про територію, комфорт, контроль та довіру. 

Головний герой  знову кіт й  знову блискучий.

  Авторка вправно розвиває його характер, зберігаючи тон голосу, але додаючи нові барви. Якщо в попередньому творі кіт був втомлений, саркастичний монарх у вигнанні, то тут він постає воїном, дослідником, завойовником й філософом   всесвіту коробок.

Його внутрішній монолог   яскравий й образний, з притаманною котячій натурі драматичністю: коробка — це не предмет, а портал, трон,  чаклунство. І в цьому   вся суть. Саме так кіт й сприймає світ: у максималізмі, та   котячих інтерпретаціях. І це зворушливо.

 Оповідання буквально «рухається  як у короткометражному мультфільмі. Поява коробки, стрибок І далі слідує лавина смішних й водночас щемких епізодів: папір, напад на руку, засідка. Усе написано з таким ритмом, наче авторка досвідчений комедійний сценарист.

У її гуморі немає ані цинізму, ані примітивізму. Це не просто «смішно, бо кіт в коробці», а інтелігентно кумедно, бо ми бачимо, як глибоко й щиро кіт проживає кожну секунду.

Коробка втілює  коту відчуття влади, безпеки, пригоди й сенсу. Це особистий котячий простір, психологічний притулок, місце сили.

 Образ Чудовиська знову еволюціонує.

У «Коробці» Чудовисько  вже не лише фоновий персонаж. Тут вона  активна учасниця гри. Вона сміється, возить кота в коробці, кидає папір, навіть ризикує пальцями.

 Сподобався тонкий баланс між кумедним та зворушливим. Коли читав - усміхався, але десь на фоні була думка: що ми всі потребуємо своєї коробки, свого Чудовиська, свого дому.

Сподобався ліричний фінал.  Кіт лежить у коробці, міркує про день. Він  трохи ображений, та щасливий.

 Мініатюра вийшла  кумедна, глибока, атмосферна. З тонким психологізмом. 

 

  «Ферма з розведення мух»

 

Черговий шедевр із циклу розповідей харизматичного кота, знайомого нам із «Звичайного дня» та «Коробки».

 

 У «Фермі з розведення мух» авторка поєднує абсурдну ідею з логікою справжнього підприємця й майстра виживання. Гумористична історія, витримана в стилі іронічного реалізму, перетворює звичайну боротьбу з мухами на драму, комедію й філософський трактат одночасно.

 

 Кіт росте в особистому плані  з оповідання в оповідання. Якщо раніше він був  гордим самітником, царем подушок, то тепер він постає в образі стратегічного мислителя, який відкрив у собі підприємницьку жилку.

 

 Його мета не просто зловити муху, а розбудувати ферму, системну ідею з перспективою росту.

 

Сподобалось, як письменниця прописала сцени погоні за мухами, дрібного шпигунства, а особливо нічної операції зі зняття стрічки. І це вже не просто гумор. Це на кшталт мультфільмів про Тома і Джеррі, але зі своїм колоритом.

 

Цього разу Чудовисько в ролі антигероя.

 

  Вона завдає удару по самому серцю котячої справи. Вона вдається до радикальних методів — стрічки.

 

 Попри ігрову форму, у цьому оповіданні закладено глибокий сенс: усе залежить від погляду. Те, що здається іншому марним, брудним та нікчемним, для когось може стати пристрастю, способом самореалізації.

 

У цьому тексті навіть мухи друзі, партнери, вірні мешканці котячої ферми. 

 

 У фіналі Кіт, наче переможений, але з піднятими вусами, сидить біля вікна і слухає дзижчання своїх «вихованців». Він втратив кількох у бою, був принижений стрічкою, але ферма живе. А значить, живе і мрія.

 

«Ферма з розведення мух» чудова іронічна історія  У ній сміх та сум, драма й абсурд, бізнес та муркотіння зливаються в одну неповторну симфонію.

 

  "Поїздка до моря"

 

 Ще одна іронічна розповідь з котячої серії, у якій  кіт - філософ розкриває нову грань свого характеру: вразливість у подорожі. Історія сповнена гумору, драми та     болю пухнастого героя, якого позбавили контролю. 

 

Сюжет розвивається поступово, з типово котячою невдоволеністю. Переноска в ролі  це в'язниця, таксі — катастрофа, а літак в загалі апокаліпсис.

 

Авторка із кумедною точністю передає внутрішній стан тварини, яка опинилася в жорстокій пастці "людських бажань". Діалоги чудово відображають непорозуміння між котом і Чудовиськом (Катею), яке водночас смішне й зворушливе.

Сподобався  контраст   між очікуванням жаху та несподіваним спокоєм у фіналі. Звуки хвиль, новий простір, тиша й все це ніби пробуджує в героєві нові відчуття.

Кіт залишається гордим, розумним, трохи зверхнім, але навіть він готовий визнати: деякі подорожі змінюють погляд на світ.

 

  "Холодильник"

 

Дотепна та неймовірно зворушлива історія про вічне протистояння: бажання та обмеження, кіт та холодильник, свобода та дисципліна.

Твір сповнений тонкого гумору,  та драматизму котячого буття.

Сюжет вийшов напрочуд реалістичним з  філософською ноткою домашнього улюбленця, який розглядає холодильник як таємничу святиню, недосяжну й омріяну.

 

Письменниця знову грається на межі   балансу  між сатирою на людські звички (кулінарні амбіції) та щирим емоційним наповненням, у якому легко впізнати кожного, хто має кота,  чи хто сам відчував себе перед зачиненими дверцятами бажаного.

Віртуозне використання деталей: халат з котиками, пляшка молока, халепа з плівкою, все це  оживлює  сюжет. Комічне напруження поступово зростає, і кульмінація

 

 "Холодильник" це не тільки гумористичне оповідання. Це невелика притча про спокуси, обмеження, прагнення та маленькі поразки, що формують великі характери.

 І все це викладено мовою хвостатого інтелектуала, в якому легко впізнати свого улюбленця.

 

  «Пилотяг»

 

Ще один справжній шедевр котячого епосу, у якому побутовий прилад постає в образі чудовиська, потвори,  а звичайне прибирання, як драматичне протистояння добра й зла, свободи й гулу.

 

 Кіт знову постає не просто як домашній улюбленець, а як харизматичний персонаж із внутрішнім світом, стратегією виживання та тонким почуттям гідності.

 

Сюжет простий, але неймовірний у своїй буденності: кіт веде боротьбу з «монстром» — пилотягом, який регулярно загрожує його спокою, території й особистому пуху.

 

 Сценарій котячої оборони заслуговує окремого згадування. Авторка вводить цілий набір «тактичних термінів»: сигнал небезпеки, розвідка, евакуація, мімікрія, й все це дотепно, й правдоподібно. Справжня операція спецслужб, тільки в котячому виконанні.

 

Особливе місце займає образ "Чудовиська"  (Каті), яка виявляється не жертвою, а натхненницею цього шумного ритуалу. Її постать залишається трохи загадковою для головного героя. Як може ця неорганізована людина так вправно приборкувати грізного монстра?

 

Гумор  в оповіданні   м’який, іронічний, розумний. Тут є все: і котяче перебільшення, і щирі переживання, і навіть філософські ноти  про силу звуку, вразливість гордості та небезпеки, що ховаються у звичайних речах.

 

 

«Пилотяг»  вийшов веселим   оповіданням про те, як   пухнастий герой намагається зберегти гідність у домі, де з’являються шумні загарбники.

 Це історія про страх та хоробрість, про контроль та хаос. А ще  про те, як наші улюбленці бачать світ і нас у ньому.

 

 Тамамуші знову влучно поєднала  гумор й спостережливість, залишивши читача з усмішкою та щирою симпатією до цього вусатого оповідача.

 

 

  «Ремонт»

 

  Історія з серії котячих хронік, де буденне людське життя постає в очах кота як епос виживання, боротьби за територію та право на спокій.

 

 Цього разу наш герой  зустрічається з явищем, що не поступається за масштабом жаху історії з пилотягом. Й цей апокаліпсис -  ремонт.

 

  "Чудовисько" (Катя) прагне оновити дім, а кіт бачить у цьому руйнування світобудови, де кожен диван пахне знайомим, кожна шафа має функцію схованки, а стіни  пам’ятають про кігті. 

 

Оповідь вибудувана як комічний бойовик із нотками меланхолії. Рулони шпалер перетворюються на пастку, фарба  на катастрофу, меблі в ролі  ворожого війська. А кіт, кіт це упертий партизан, який втрачає укриття, але не здається.

 

Котяча логіка, як завжди, бездоганна. Якщо тебе не питали, ти маєш право висловити протест кігтями. Якщо прибрали звичні меблі, значить, порушили угоду. Якщо стіни нові, їх слід перевірити на міцність. 

 

Чудова  динаміка,   насичена метафорами та живими деталями. Авторка гарно передає емоції й ситуації через призму котячого сприйняття.

 

 Про котячи хроніки можна писати й писати. Котячих мініатюр на сторінці авторки понад 40.

Я прочитав майже всі.

 

Авторка створила унікальний всесвіт, де існує пухнастий анархіст із підприємницькою жилкою та щирим серцем. Йому не потрібен дозвіл, логіка чи схвалення, він просто живе, охороняє свої кордони, дихає повітрям, у якому літають його маленькі мухи.

 

"Козацькі таємниці"

 

"Козацькі таємниці" чудовий зразок містично-комедійної прози з глибоким українським корінням та  сучасним шармом.

В сюжеті авторка майстерно поєднує козацький фольклор, елементи готики,   міцну сюжетну динаміку.

 Головні герої, це яскрава пара антиподів.

Назар.

Запальний, трохи буркотливий, але щирий, з міцним козацьким характером та неабиякою любов’ю до сала, яке тут набуває майже сакрального значення.

Його образ, це  втілення сучасного характерника, але з ностальгією за "старими добрими" часами, коли шаблею можна було розв'язати будь-яку проблему. 

Влуд.

 Іронічний, загадковий вампір з вишуканими манерами й гострим язиком. Він уособлює інтелігентну частину  тандему, не менш ефективну, але з зовсім іншими методами впливу.

Разом вони нагадують дует із фентезі : один  в ролі м'язів, другий, це стиль.

Ця  взаємодія творить вибуховий ефект, особливо у сценах, де їхні погляди на світ (і на те, як боротися з привидами) розходяться.

Сюжетна лінія насичена, барвиста й повна сюрпризів. Катакомби, дух отамана, кістяні коти, чаклунський обряд із салом (і його несподіваний фінал!)   усе це сплітається у пригодницьку структуру з нотками абсурду, й додає оповідання якогось неповторного смаку.

Особливу увагу заслуговує   гумор. Він  живе не лише в діалогах, а й у кожній деталі, в порівняннях, грі слів, навіть у жестах персонажів.

 “Справжній козак навіть мертвого може нагодувати салом!” — ця фраза могла б стати слоганом усієї історії: кумедною, брутальною, душевною й абсолютно  по -  українські.

Атмосфера Хортиці, вплетення містики в історичне тло, іронічне ставлення до сучасності (згадаємо туристів з ліхтариками й TikTok), мертві коти та дідівські шаблі — все це створює світ, у який хочеться повернутись.

Це не просто розважальна історія. Вона має  глибоке культурне тло: через гумор та  містику ми бачимо портрет сучасної української ідентичності, яка одночасно й шанує минуле, й сміється над ним. Але готова захищати свої святині від будь-яких загроз, навіть якщо це перевертні, привиди чи… блогери.

  У підсумку можу сказати, що авторка майстерно володіє словом, вміє читати думки котів, вдало поєднує містику, фентезі, філософію, сатиру та комедію. Знає як зворушити читача.

 Чудово використовує контрасти у своїх оповіданнях, балансує між казковістю та  іронічною критикою сучасного життя.

                               ****************************************

Сторінка авторки https://arkush.net/user/13408

 А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

 

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Тамамуші  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів