Люко Дашвар «Покров»

 

Люко Дашвар. Комусь її творчість не подобається. Комусь навпаки.
В мене це третя книга на яку я пишу відгук. Мені цікаво читати її книги, тому що є в цих книгах якась правда життя, справжні персонажі, яких можна зустріти на вулиці та провокаційні сюжети.

«Покров», як на мене, це сама сильна книга яку я прочитав у письменниці. Можливо є інші книги не гірші за «Покров», але я поки ще не дійшов, щоб порівнювати всі книги між собою.

Дуже вміле поєднання теперішнього й минулого. Стильно та колоритно.
Книга порушує питання щодо наших предків. Ким вони були, що зробили у своєму житті. Мені було б цікаво добратися хоча б до 7 коліна.

Крім цього в книзі багато уваги приділяється Революції Гідності. Для мене події в Україні починаючи з 2002, пройшли повз мене. Я тільки з новин чув про них й то не дуже переймався.

Але зараз я розумію, що в ті часи творилася історія країни, історія на крові, історія на патріотизмі, історія яка змінила багато людських доль.

Сюжет трохи містичний, але дуже життєвий. Події переносять нас у 1843 де починається історія, потім у кінець 2013, де історія продовжується.

Головні герої у Люко Дашвар завжди виходять живими, справжніми. Вміє авторка передати риси характерів людей про яких пише у своїх книгах.

В цій книзі головна героїня Мар’яна з головою кидається у пошуки нащадків роду Дорошів, чия містична історія почалася у далекому 19 столітті.

Героїні випадає не легка доля, яка принесе багато змін у її життя. На фоні подій 2013 -2014, авторка яскраво описує, як змінювалися люди, як змінювалася країна. Як люди ділилися на два табори, які протистояли один одному.
Головна героїня опиняється в самому центрі події. Її чекає кохання, втрати, розчарування у людях, неймовірна пригода в пошуках нащадків козацького роду, родове прокляття тощо.

Іноді головна героїня дратувала своїми вчинками, але так би вчинила реальна людина. Так живуть багато людей. Але кожен вчинок несе відповідальність. Й настає момент коли треба обирати свій справжній шлях. Хтось крокує в правильному напрямку, а хтось знову намагається сховатися у шпарині.

Письменниця на зразку своїх героїв показує, як обставини тих часів міняли людей. Хтось становився світлим титаном, а хтось переходив на бік темряви.

Книга наповнена коханням, сподіваннями, вірою, любов'ю до Батьківщини. Книга бере за живе. В мене було багато почуттів, емоції, переживань.

А як я розумію тих людей, які в реальності пройшли через події Майдану. Якщо мене книга зачепила, то тих хто на власні очі бачив ті події, мабуть, поранила у саме серце. Стріли спогадів, стріли не виносного болю…

Не знаю, чи можна назвати цю книгу сімейною сагою, але здається що ця історія, яка охоплює 19, 20, 21 століття, варта так називатися.

В книзі є все, що треба, щоб тримати читача у свідомій напрузі: містичний компонент, сімейні таємниці, шалене кохання, боротьба за свободу, віра, надія, патріотизм. Письменниця майстерно все це поєднала.

Назва книги« ПоКров». Це не тільки те що захищає, покриває щитом. А ще й кров, кров предків, кров поколінь, які боролися за країну. Це кров героїв сьогодення, які є щитом країни. Це кров справжніх героїв, які ціною власного життя дарують нам свободу.

Книга ніби кидає людям виклик, перевіряє на міцність, на вірність тощо. Сумна, життєва, болюча, містична, правдива, справжня.

Ще сподобалось, як авторка завершила свою історію. Відкритий фінал відданий на відкуп читачеві. Нехай кожен додумає кінцівку сам. Придумає свою фінальну ноту.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Люко_Дашвар  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Олександр Бовкун та його фентезійні світи, з присмаком філософії

 

Цей автор Аркушу запам’ятався мені, як майстер поєднання філософських ідей з цікавими історіями. В кожному своєму творі, простежується лінія щодо життя, вибору, розуміння своїх цілей тощо.

                                                      
Одним з таких оповідань є «Гра Сфінкса». Невеличке оповідання, насичене яскравими думками філософського напрямку. Автор порушив питання постановки цілей у житті, вибору та наслідків цього вибору. Що в 90 відсотках ніби нашого вибору з’являється ще один перемінник, який доводить помилковість зрозуміння щодо мети. Що інколи досягнення мети може розчарувати.

«Доля воїна» теж чудове фантастичне оповідання з особливою думкою автора щодо вибору людини й наслідків. Це оповідання сподобалось поєднанням фантастики з соціальною лінією.
Це оповідання треба читати уважно. Питання, які розкриває автор у цьому творі не просто написані для сюжету. Це наслідки нашого вибору, за які тільки нам нести відповідальність.

Дуже сподобалась серія оповідань про відьом. «Знайомство з відьмою», «Зелені друзі відьми Тамари», «Малий і відьмочка», «Ініціація»

Всі ці оповідання яскраві, сюжети захоплюють, герої живі. Містика, тонка філософія. Життєвість.
Ви тільки задумайтеся:
«Життя, воно як захід сонця. Неповторне й унікальне. Видовище, яким ніколи не можна до кінця насолодитися, і яке на жаль, минає.

«Подібний до себе», ще один неймовірний твір.

Історію, яку написав Олександр Бовкун приваблює не тільки фантастичним сюжетом, а ще й вкрапленням в історію свідомих сновідень, роздумів про духовні практики тощо.

Історія головного героя вражає. Людина, яка навчилася не тільки мандрувати у своїх сновидіннях й створювати різні речі, а ще й змінювати свою реальність та трансформувати речі у реальному світі.

Ще один плюс оповіданню, це те, як автор закрутив сюжет. Одного разу мандруючи своїм сном у своєму же світі, який головний герой створив для себе, він застряг у видуманій реальності.
Опинившись у такій пастці, він вимушений пристосовуватися до життя в іншому світі. Він знайомиться зі світом Зеї, з тубільцями, починає вивчати ремесло, яке поєднує в собі багато різних корисних вмінь для життя. Це й трансформація одних речей в інші, й тераформування, вміння літати, вміння впливати на навколишній світ та його мешканців.

Його вчителем виступають дріади та деміург. За півтора року головний герой покращує свої вміння й раптом знову опиняється в нашому світі. В Україні йде війна. При переміщенні в наш світ, він повертається у своє не молоде тіло, частину вмінь ремесла він втрачає, але того що залишилося, вистачає, щоб якось існувати й не тільки…

Дуже сподобалось, як автор зробив переходи з минулого в наш час. З нашого часу у світ Зеї. Вийшло дуже збалансовано.

Автор цікаво розповідає про філософію життя. Маю думку що письменник не тільки володіє інформацією, а ще й практикує та використовує у повсякденному житті.
Можливо комусь такий сюжет здасться дитячою казкою, але мені така історія прийшлася до душі. Казка, фентезі, фантастика, автор поєднав багато жанрів в єдиний сюжет, патріотичний сюжет.

Й чим більш я читав, тим глибше занурювався в ідею автора щодо сюжету. Реальність плюс надприродні можливості, плюс непогана філософська лінія, плюс нелюбов до москворотих, все майстерно перемішано та покладено в основу характеру головного героя.

Не дивлячись на фентезійність чи фантастичність сюжету, в цій книзі глибокий сенс щодо «руського міра»,« мови і язика», навіть думок у наших головах.
Дійсно вірус «руського міра» поглинув Україну й багатьох українців. Не всі готові дати відсіч, не всі хочуть дати відсіч. Але багато й тих, хто ціною власного життя захищає країну від вірусу.

Цікаві авторські міркування щодо українців й любителів всього російського. Побіжно пройшовся автор й по владі.
Головний герой вступає в боротьбу з москворотими. Стан героя не дає йому можливості воювати на передовій, але він обрав інший шлях. Він знищує носіїв вірусу «руського міра». Автор порушує питання моралі щодо людського життя.
Я був за героя. Мені він сподобався своєю прямолінійністю, навіть його мораль щодо москворотих мені сподобалась. Комусь він давав шанс на життя, а хтось втрачав життя миттєво.

Я вважаю що автор порушив дуже актуальні питання, дужі важливі. Це не тільки моральні, а ще й мовні проблеми, проблеми культури, самовизначення, проблеми внутрішнього «я», проблеми виживання українців, як нації. А ще проблеми виховання та майбутнього України.

Я очікував іншу кінцівку, але автор вирішив завершити свій твір іншим шляхом.
Але від цього книга не втрачає своєї цікавості й філософського напрямку.
Творчість Олександра Бовкуна прийшлась мені до вподоби, тому рекомендую всім шанувальникам фентезійно - філософських оповідань почитати тексти автора.

Його сторінка на Аркуші  Олександр Бовкун

А ви читали книги Олександра Бовкуна? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Олександр_Бовкун #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Роман Ярослави Дегтяренко “Лицарі Дикого поля»

Роман Ярослави Дегтяренко “Лицарі Дикого поля»

Це була чудова подорож, яка почалася цікаво та цікаво закінчилась. Якщо ви обожнюєте романи про кохання, історію України, визвольну боротьбу та неймовірні пригоди козаків, то цей роман у двох частинах не залишить вас байдужими.

Я читав Володимира Малика, Дмитра Воронського, Спиридона Черкасенка й можу тепер до цього списку цікавих авторів додати Ярославу Дегтяренко.

Роман «Лицарі Дикого поля» зачаровує з перших сторінок. Атмосфера роману постійно тримає читача у напрузі. Сюжетні ходи зносять «дах». Читати таку книгу не легко в плані постійних дії, що відбуваються у сюжеті. Я зупинявся, щоб перевести дух, якось усвідомити всі ті події, про які я прочитав. Але поки відпочивав, руки тягнулися до книги, щоб знову зануритися у сюжет.

Коли читаєш цей роман, то навколишній світ перестає існувати, тому що ти переносишся у часи Богдана Хмельницького, ти занурюєшся в події які відбувалися в Україні, ти пірнаєш з головою у неймовірні пригоди головних героїв.
Письменниця створила авантюрно-історичний роман насичений пригодами, різними сюжетними лініями, живими героями.

Сподобалось, що авторка підійшла до свого роману не просто як до пригодницького роману про часи Хмельниччини, а ще й додала багато деталей та хронологію тих часів.
Мова, побут, одяг, традиції, навіть жарти, все на висоті. Ярослава Дегтяренко провела велику роботу й ще вражає.

Якщо порівнювати її роман з книгами інших письменників, які творили в тому же жанрі, то її роман доповнює, все те, що колись вже писалося. Додає ще одну деталь у пазл історичних подій, але з чисто жіночим поглядом. Це підкупляє.
Авторка порушує питання дружби, зради, честі, мужності, справжнього кохання.
Сподобались описи природи, старовинних міст країни, битв тощо. А які епіграфи до кожної глави. Це теж великий плюс. Ще б я додав багатство мови, різні старі слова, синоніми тощо. Це теж плюс роману.

Персонажі роману, це окрема лінія. Тільки постать Богдана Хмельницького чого варта.

Інші головні та другорядні персонажі теж не менш цікаві. Можливо з негативними героями авторка трохи передала куті меду, зібрав всі пороки та негатив у їхніх образах, але мені здається, що цим Ярослава додала контрасту між героями.

Історія двох козаків Марко та Тимофія, які шукають свій шлях, своє призначення, привертає увагу тим, що хоча ці воїни різного походження, вони стають кращими друзями. Вони діляться останнім куском хліба, підтримують один одного у різних життєвих ситуаціях. Їхня дружба, це зразок для інших.

Головна героїня Орися, теж постать, на яку треба звернути увагу. Дівчина, яка пережила багато чого у своєму житті, але пронесла своє чисте кохання, через всі перепони. Вона залишилася вірною собі й своєму коханню. В кінці Орися отримує нагороду, на яку не сподівалась.

Ще помітив, що книга написана в позитивному ключі, з повагою та гордістю до своїх предків. Й ще це роман про шалене кохання. Цій лінії авторка додає багато часу, проводить через весь роман, через всі події, якби випробує кохання на міцність та час.

Роман атмосферний, цікавий. Я був у захваті від прочитаного.
Моя оцінка 10 з 10.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

 

 

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 99%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Ярослава_Дегтяренко  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Володимир Арєнєв «Душниця»

Володимир Арєнєв «Душниця»

Ця книга привернула мою увагу своєю назвою. А ще тому, що цього автора, я ще не читав, тому й вирішив почати знайомство з творчістю Володимира Арєнєва з цієї книги.
А коли прочитав анотацію до книги, я зрозумів, що я з книгою пройду весь шлях, до кінця.

Ідея книги, як на мене, незвичайна. Я ще нічого подібного не читав. Все обертається навколо смерті.

Фантастичний сюжет в якому існує світ дуже схожий на наш, але на відмінність від нашого в цьому світі, коли помирає людина, його душу переміщають в спеціальну кульку.

З цією кулькою можна розмовляти. Вважається, що душа всередині все чує і якби продовжує своє існування. Діти, які живуть в цьому світі можуть чути звуки души, розмови, які виходять з цих кульок.

Над містом висять спеціальні душолови, яки затримують будь-яку душу, яка не потрапила у кульку. А ще існує душниця. Це велике сховище душ у кульках.
Такий світ створив нам письменник. З одного боку ніби звичайна фантастична історія, з другого боку, це світ в якому з дитинства тебе готують до того, що колись в тебе буде кулька з душею рідної для тебе людини й ти повинен будеш розмовляти з нею.
Атмосфера книги похмура.

Головний герой книги, Сашко Турухтун, звичайний хлопець, який живе життям звичайного підлітка. Вчиться, закохується, захищається від хуліганів тощо.
Але в нього помирає дід і його душу переміщають у кульку, з якою Сашко повинен постійно бути поряд. Але не тільки Сашко ходить у школу з такою кулькою. У світі де мешкає Сашко та інші такий звичай. Діти та кульки з душами.

Сашко поступово усе більш дізнається про свого діда, тому що за життя поряд з родичем він мало що знав про нього.

З того моменту, як у Сашка з’являється кулька, він починає мінятися, отримуючи досвід щодо зрозуміння людей.
Особисте зростання головного героя вчить його приймати важливі рішення, нести відповідальність за свої вчинки.
Він починає прислуховуватися до навколишнього світу. Він вчиться аналізувати отриману інформацію, він починає краще розуміти світ. Він дорослішає.

Щодо самих кульок з душами, то автор створює легку завісу та не розкриває її до самого фіналу книги. Але в ході читання ми дізнаємося, що души в кульках переживають різні емоції, особливо смуток чи радість. Іноді живі люди чують голоси, що доносяться з кульок.

В мене було таке відчуття, що души у кульках не усвідомили що вони не мають фізичного тіла, вони ніби продовжують жити, як і раніше.

Я вважаю, що автор хотів показати своїм сюжетом реакцію живих людей на смерть людини. Що тільки після втрати близької людини, хтось починає дізнаватися за померлого, за його життя, за його таємниці, за його цілі та вчинки.
Коли людина була жива, вона була не цікава нікому й тільки після своєї смерті людиною починають цікавитися.

Так вийшло з головним героєм. Тільки після смерті діда, читаючи дідові вірші, твори та нотатки, Сашко усвідомлює що за життя його дід не тільки був письменником. Він був воїном, він воював, він стріляв в інших людей. Сашко починає ліпше розуміти діда
Письменник у книзі порушує питання жахливості війни, різних вірувань, ворожнечі в суспільстві, почуття провини.

Цей фантастично-філософський роман читається легко й водночас важко. Дає багато інформації для роздумів. Як на мене, то цей твір психологічна драма, в якій важливі питання замасковані під звичайну пригоду, звичайне життя.

Можна ще багато розповідати про книгу, про ідею автора, про вибір головного героя.
На мою думку, я не до кінця зрозумів все те, що хотів розповісти автор. Можливо треба перечитати ще раз цю книгу, щоб усвідомити питання порушені автором.

Мені книга сподобалась. Я був у захваті коли читав. Я був під враженням після читання.
Моя оцінка 10 з 10

 

 А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

 

 

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/ Унікальність тексту 99%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Володимир_Арєнєв  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_фантастика  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Веремія Ворон, ще одна цікава письменниця Аркушу

Веремія Ворон почала писати у лютому 2024 та має поки одне оповідання« Чи кохала я його?», але збирається продовжувати будувати свій незвичайний всесвіт. Для неї це був експеримент. На мою думку, дуже вдалий експеримент.

Оповідання невеличке. За годину другу можна прочитати. Але яке задоволення я отримав під час читання.

Цікавий початок. Все як я люблю. Людина опиняється в лісі та не пам'ятає майже нічого про себе та своє життя. А потім починається неймовірна пригода про потойбічні створіння.

Мені сподобався світ, який запропонувала письменниця. Світ, в якому після перемоги України в війні з пацаками на деяких незаселених територіях починають з'являтися російська нечиста сила, різні почвари. Та з такими створіннями потойбіччя борються спеціально підготовлені люди. Їм допомагають дослідники таких зон, досліджуючи вплив потвор на життя в незаселених районах.
В один з таких районів відправляється головна героїня оповідання. А потім починається неймовірне…


Цікава ідея авторки збудувати всесвіт потойбічних істот та мисливців за нечистю перетворилось  на майстерне виконання цього задуму.

Головні герої прописані чудово. Навіть в такому маленькому оповіданні авторка змогла розкрити характери своїх героїв.
Головна героїня Олеся, молода дівчина, яка працює молодшим науковим співробітником Харківського інституту досліджень східних територій України. Вона досліджує аномалії наслідків війни. Корній - молодий ліквідатор потойбічних створінь.

Між ними виникає «хімія» відношень, але…

Можливо не всі питання щодо світу Етеріум авторка розкрила, але це тільки одне оповідання. Я вважаю що деякі таємниці повинні бути.

Не хочу розкривати сюжет, але на мою думку в авторки є потенціал створити один з найцікавіших всесвітів у фентезійній ланці Українського фентезі.

Це була цікава й неймовірна подорож у світ Етеріум. Маю надію, що скоро продовжу знайомитися з новими пригодами у цьому всесвіті.

Сторінка авторки https://arkush.net/user/10403

 

А ви читали це оповідання? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Веремія_Ворон #письменникиАркушу  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів   #українськеФентезі

*****************************************************