Сучасна проза Moonrise Darkness

Ще одна цікава авторка з платформи «Аркуш» на псевдо Moonrise Darkness.

Сторінка авторки https://arkush.net/user/26

Перше оповідання, яке привернуло мою увагу це «Вершниці апокаліпсису для конспіратора»

По – перше, назва твору вже пропонує щось карколомне й розпалює уяву. По – друге, передмова, яка вибиває читача з колії. (Ця книга може виявитися нещадною газонокосаркою для ніжних фіалок, гарденій, орхідей і решти вразливих представників письменницької флори….) І це тільки початок передмови.

По - третє, перша локація твору колонія для неповнолітніх злочинців.
А потім починається найцікавіше. Справжнє життя, «звичайних» людей, які вважають себе неперевершеними письменниками. Написано оригінально, з вкрапленням гумору та сатири.

Прикольні головні персонажі, живі не шаблонні. Відчувається потужна робота авторки, щодо характерів  персонажів.

Одна з героїнь, яка не щаслива у житті й коханні. Але їй здається що все добре. Згадки про чоловіка тирана. Її розривають «демони» правильного й неправильного життя.

Головний герой, теж« незвичайна» людина. Він вважає себе великим письменником, який пише шедевр, що поставить світ на коліна. Але насправді, він копійчана, дрібна, ні на що не гідна людина. Живе коштом дружини, яку ненавидить й при будь-якій нагоді принижує.

Ще один цікавий персонаж, це дівчина, яка видає себе за відьму, що має досвід роботи з чакрами, комічною енергією тощо. Обман довірливих клієнтів поставлений на потік. Поміж торгівлею ритуалів, вона займається письменництвом любовних романів.

Жінка бізнесмена, теж письменниця любовних романів, яка живе на утриманні чоловіка. Весь свій час вона витрачає на різні процедури, для покращення вигляду та написання книжок.

Школярка останніх класів, теж цікава особа й теж письменниця любовного фентезі. Мріє вийти заміж за багатого чоловіка, який забезпечить їй безтурботне життя. Її еротичні фантазії не дають спокою, сюжети нових книг фонтанують, але потуги марні.

Кожен з цих героїв вважає себе письменником від бога, а всіх інших, графоманами.

Авторка вміло вимальовує характери своїх персонажів, висміює їх вади та життя. Історії цих людей настільки справжні, що можливо авторка змальовувала їх з реальних людей.

Як на мене, то у двох жіночих персонажах я побачив одну знайому мені людину, яка теж прагне великого життя.

Читати було цікаво. Авторка порушила питання людської психології, насилля у сім’ї, рейтерів, та різних вад людей.

Місцями було сумно, містами смішно. Але цілком цікава історія, яка поки ще не має кінця. Оповідання у процесі написання.
Чекатиму на продовження історії.

«Айхмофобія»
Ще одне оповідання, яке мені дуже сподобалось. Історія нашого сьогодення, яка пробирає до кісток. Оповідання коротеньке, але стільки болю й розпачу в ньому, що серце й душа розриваються. Коли читаєш цей текст, в тебе, в середині підіймається хвиля ненависті до пацаків.

«Чорноводський заповідник»
Коротенький текст у стилі міфу чи притчи, бо в ньому закладений сенс життя. Що за забране життя прийдеться платити життям. Авторка додала трохи містики й вийшла чудова історія про загибель московії.

«Жадібність згубила орка»

Сучасна проза про війну. В цьому творі авторка вміло передала натуру російського окупанта. Цей образ, що письменниця намалювала словами, нагадав мені новини, коли показували світлини полонених орків. Один в один.

А як вміло вона оперує словами: «Відчути себе кимось сильним, більш значущим за шмат лайна…»
« Біси в пеклі радо вітали ще одного москаля»

«Вакцина»
Історія не радісного майбутнього. Після 3 світової війни у світ прийшов коронавірус Петрова, який потрапив з росії. По всьому світу почали виготовляти вакцину.

Росія, теж розробила свою вакцину. Але ця вакцина була розроблена з єдиною метою, керувати людьми. За допомогою ретрансляторів, один з елементів, який входив до складу вакцини, впливав на людину й робив з неї раба.

 Вакцина потрапила в Україну. Через якийсь час росія приєднала Україну до себе.

Але знайшлися герої, які не захотіли жити у руському мирі...
Цікаве оповідання, яке несе в собі істину« москві вірити не можна». Кінцівка мені сподобалася. Перемога буде за нами.

Підсумовуючи творчість авторки й тих оповідань, що я встиг прочитати, хочу подякувати авторці за цікаві історії.
Moonrise Darkness пише у різних стилях та жанрах, й в неї це не погано виходить.
Її сатира блискавично б’є по сучасності. Авторка спостерігає за подіями та людьми, тому її герої та історії виходять цілком справжніми та захопливими. Було приємно познайомитися з цією авторкою.

А ви читали щось з цих оповідань? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Moonrise_Darkness#відгукнакнигу #письменникиАркушу #українські_письменники  #сучасна_українська_проза   

*********************************************************

Дар’я Гребельник авторка класичної фантастики

#читаюсучаснихукраїнськихавторів

Дар’я Гребельник авторка класичної фантастики

Продовжую знайомитися з письменниками Аркушу.

Дар’я Гребельник, авторка, яка пише у жанрі фантастика та фентезі. Сторінка авторки на Аркуші https://arkush.net/user/3

Своє знайомство з творчістю авторки я почав з фантастичного оповідання «Сага про Небесних Мандрівців», тому що мою увагу привернула назва оповідання. Щось в цій назві було чарівне.

З перших же сторінок ти занурюєшся у неймовірно цікавий сюжет, закохуєшся у нього. Я обожнюю космічну фантастику й письменниця поцілила у саме серце своїм сюжетом, в якому поєднала не тільки зірки, а ще й елементи містики, легенди.

Написано дуже реалістично, в найкращих традиціях світової космічної фантастики.

Чесно кажучи Дар’я Гребельник вразила своєю книгою. Відчувається що авторка вкладала частинку душі в кожну частину твору.
Дуже сподобались контрасти переходів з локації в локацію. Ось ти стоїш в чорно-білих тонах, крок, й опиняєшся в різноманітних кольорах, розкоші тощо. Крок, й ти знову переходиш в нову локацію з сірими барвами.

Цікаві персонажі населяють світ авторки. Тут теж Дар’я пропрацювала на контрастах, не тільки головних героїв, а ще й другорядних. Крім того, всі другорядні персонажі не просто виникають за ходом сюжету, вони підсилюють дану локацію чи момент сюжету.

Кожна нова сторінка додає напруженості та атмосферності та тягне у сіті оповідання.

Було таке відчуття, що я читаю якусь невідому частину Зоряних війн.
З мінусів: Не зрозумів поведінку другорядного персонажа, боса місцевої мафії, який якось легко віддав головним героям сучасного зорельота. Я очікував якоїсь підстави, бійки тощо.

«Пісня далеких зірок»
Це продовження «Саги». Пригоди головних героїв продовжуються. З перших кроків історія поглинає цілком. Декілька сюжетних ліній, нові персонажі. Але історія ще не дописана й знаходиться у розробці.

«Бездушні»
Це моторошне містичне оповідання пов’язане з вигаданим минулим України. Минуле, яке вже поросло легендами, спогадами, таємничими випадками, жахіттям.
Авторка теж використала контрасти локацій, створила цікаву легенду та порушила питання бездушності людей.

Я побачив тонку філософську нитку, роздуми авторки щодо бездушності.

Спало на думку, що можливо не все так однозначно в цьому світі, що можливо, в сюжеті реальності та правди більш ніж вигадки. Можна провести паралелі між сьогоденням та сюжетом. Чому люди так негативно ставляться до своєї країни? Чому крадуть, беруть хабарі тощо.

Актуальне оповідання, над коренем якого, можна розмірковувати багато часу.

«День кохання»
Цікаве фантастичне оповідання, в якому авторка порушує питання соціуму. А ще Дар’я вміло приєднала до фантастичного сюжету романтичну лінію. В результаті вийшла історія, що захоплює з перших сторінок.

Сюжет яскравий, має багато цікавих деталей. Сподобалось, як авторка описала свято День кохання на другій планеті та чому так відбувається. Та на фоні цього незвичайного дня вбудовано завуальоване попередження. Що не знаючи правил та законів чужинців, треба бути дуже обережним, якщо не хочеш попасти в халепу.

«Дотик»
Це неймовірне соціально-фантастичне оповідання про можливе майбутнє. Сюжет вийшов глибоким, чутливо тонким й частково переплітається з сучасністю.

Чудова фантазія авторки створила правдивий світ майбутнього, де технології мають більший вплив на людей чим справжні почуття. Коли читав, я уявляв собі тих людей майбутнього, людей, в яких частини тіла замінені на технології. Але справжні почуття та відчуття не можливо замінити. Як би люди не намагалися втілити у своє життя сучасні технології, душа потребує чогось справжнього, не штучного, людського.

Читати було цікаво, але трохи страшно щодо нашого можливого майбутнього.

«Уламки цивілізації»

Ця історія теж про можливе майбутнє людства. Частково, це майбутнє вже поряд з нами. Частково, людство вже зійшло з розуму. Наше сьогодення це безперечно доказує. Але історію, яку розповіла Дар’я, страшить ще сильніше.

Дві самотності, дві людини, які не можуть ужитися в суспільстві майбутнього, тому що вони занадто розумні для оточення й можуть зашкодити іншим. Але насправді, вони звичайні люди, такі як ми з вами. Суспільство майбутнього деградує, звичайні люди стають не потрібними.
Оповідання сподобалось не тільки своїм фантастичним сюжетом, а ще й соціальними питаннями, які авторка порушила. Сподобалось, як письменниця нафантазувала майбутнє Ілона Маска.

Фінал оповідання розставляє все по своїм місцям. Було сумно за Землю, але авторка залишила надію людству.
Дуже чітка назва« уламки цивілізації». В самій назві вже прослідковується душа оповідання, якась надія та сумне майбутнє.

«Нові зорі»
Оповідання із серії наукова фантастика. Я б ще додав, соціальна фантастика, тому що сюжет розповідає нам про життя людей на іншій планеті, за два тижні до апокаліпсиса планетарного масштабу.

Вся планета очікує кінця світу, але ніякої паніки не відбувається. Люди продовжують своє звичайне життя. Люди розуміють, що змінити вони нічого не можуть. Тому просто доживають свій час.

 Але за декілька днів заявляється примарна надія на порятунок.
Це оповідання відрізняється від інших вкрапленням чудового гумору та якісь особливій атмосфері. До смаку прийшлась й кінцівка.

«Сьомий релікт»
Мабуть, одне з якнайцікавіших фантастичних оповідань Дар’ї Гребельник. Ця історія обертається коло якихось невідомих артефактів, які потрапили до рук різних людей. Тепер ці невідомі частинки чогось більшого впливають на життя головних героїв.

Задум, виконання, різноманітні тонкощі, деталі все прописано на високому рівні.

І знову ця історія написана на контрастах. Переходи від затишних моментів до динамічних. З кожною новою сторінкою відкривається частка таємниці. Ця історія неймовірно цікава, але на жаль ще не до кінця написана. Але ті глави що є, вражають не тільки фантазією авторки, а ще й тим, що сюжет постійно загострюється. Пазл поступово складається в плані тайни Релікта, але авторка додає сюди між людські відносини між основними персонажами. Є натяк, що частково відносини між людьми спроєктований Артефактом. Чекатиму на продовження.

«Генетичний код УНА-21-0»
Я вже думав що ніщо мене не збентежить. Але це оповідання сильно відрізняється від всіх інших.

Ніби файна фантастика, але завдяки неймовірно цікавому сюжету, навіть не сюжету, а задуму та чудовому виконанню задуманого, вийшла бомба.

Цікава алегорична історія, яку авторка посилила патріотичною піснею, з якої зробила надприродну силу, що знищує ворогів, кіборгами та другими алюзіями сучасності. Вийшло трохи сумно та зворушливо до сліз. Але фінальна нота, це хепі енд.

Це оповідання потрібно прочитати, щоб відчути дух оповідання, його серце, його душу, гордість за українців. Я був приголомшливий.

Кожен з нас повинен задуматись щодо свого генетичного коду.

«Як зійде Сонце»
В цьому творі авторка порушує питання віри в себе, в людей, в правду. Зачепила й релігію на тему віри в Богів. Оповідання вийшло у стилі казки чи легенди.

Загальний висновок: Дар’я Гребельник вразила мене своєю фантастичною уявою придумувати неймовірні сюжети. Її оповідання побудовані в кращих традиціях світової фантастики. Контрасти локацій, переходи від чорно-білого до кольорового, дотепний гумор, цікаві герої. Щодо героїв, то в оповіданнях авторки всі вони звичайні люди, зі своїми характерами, вадами та сильними сторонами. Дуже якісні образи, справжні.

Чудова, класична фантастика від чудової авторки.

Мінуси: Одним великим мінусом, я вважаю швидкість з якою закінчуються оповідання. Як же прикро розлучатися з книгою, коли хочеться ще трохи помандрувати шляхами фантазії авторки.
Іноді зустрічаються слова, які можна замінити, відредагувати.
 

А ви читали щось з творчості авторки? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#  #Хроніки_Книголюба  #Дар’я_ Гребельник  #відгукнакнигу  #письменникиАркушу

#українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

Остап Вишня «Мисливські усмішки та інші оповідання»

Перший раз я не знав, яку книгу обрати для спільного читання.

Неймовірно багатий вибір авторів та книг класичної української літератури. Було важко вибирати, але випадок вирішив за мене.
Я наткнувся на аудіо книгу Остапа Вишні «Мисливські усмішки та інші оповідання».
Почав слухати й потонув у цій книзі. Це не тільки цікавий примірник класичної літератури, а ще й гарна книга для відпочинку.

Я не пам’ятаю чи читав я Остапа Вишню у школі, але зараз з великим задоволенням слухав книгу 8 годин й насолоджувався вишневими історіями.
Ця книга поділяється на дві частини. Мисливську та загальну. Ці дві частини суцільна насолода. Я сміявся, либився, посміхався розмірковував, та порівнював з сьогоденням.

Остап Вишня дійсно майстер гумору та сатири. Його твори легкі за сприйняттям та не схожі один на одне. Вони наповняють гарним настроєм на весь день.

Як на мене, то кожна оповідання цієї збірки має свій смак, неповторний смак. Й цікаво те, що в кожному оповіданні автор смакує якусь одну вишню.
У своїх усмішках, письменник порушує  різні соціальні питання.

Я пошукав інформацію про Остапа Вишню й знайшов, що він є родоначальником «усмішок». Це різновид фейлетону та гуморески. Він придумав усмішку-пародію, усмішку-жарт, усмішку-нарис, усмішку-мініатюру, усмішку-реп'яшок.

Автор не тільки розповідає неймовірно кумедні історії, а ще й висміює окремих представників суспільства, які вважають себе корифеями визначеного напрямку.

Дуже сподобалось, як автор не тільки змальовує чудернацькі історії, а ще й серйозним тоном розповідає про різні абсурдні речі та ситуації  в суспільстві. Гострий розум автора допомагав йому ненав’язливо висміювати життєві негаразди.
Але не тільки сатирою та гумором наповнені оповідання Остапа Вишні. Його описи природи, велич та красу якої він доносить до читача теж заслуговують на нашу увагу.

В його творах природа виступає теж головним персонажем та прослідковується його любов до рідної землі, до природи.

Здається, що автор не видумував свої усмішки, а писав з натури. Він вміло витримує баланс між малоймовірним змістом усмішки та правдивим тоном розповіді про це.

В багатьох оповіданнях можна побачити глибоку філософію щодо людського життя, роздуми про людей, про їх вчинки.

Мені пощастило, що доля звела мене з цією книгою. Це дійсно справжня класична українська література, від чудового письменника.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Остап_Вишня #відгукнакнигу  #українські_письменники  #українська_класика   

*********************************************************

Тарас Мельник «Таємниця сповіді»

 

 
Закінчив слухати книгу Тараса Мельника« Таємниця сповіді» від студії «Калідор»

Як завжди цікаво, як завжди темно, як завжди на межі нашого світу та потойбіччя.

Сюжет мені сподобався тим, що він, як і в інших книгах, балансує на межі різних світів. В мене було таке відчуття, що автор все ж перетне цей рубіж, як же мені цього хотілося. Але письменник вирішив дотримуватися своєї притаманної йому риси: розпалювати читача, тримати його на грані, як і свій сюжет.

Автор майстерно описав наше суспільство та його відношення до в’язнів з тяжкими статтями. Навіть коли люди дізналися, що головного героя помилували, що він змінився, що він проповідник, що він засновник церкви, ставлення було насторожене. Невіра й страх.

В цій книзі не має позитивних героїв. Атмосфера книги похмура, укутана темрявою.

Багато болю, багато кривди, багато насилля. Й це все яскраво намальовано в стилі Дена Брауна, чи Стівена Кінга.

Але як Тарас Мельник все це продумав та створив. Ніби й головний герой став на шлях виправлення, ніби його можна рахувати за позитивного персонажа, але не виходить у читача співчувати йому.

Та й суспільству, яке описав автор, я теж не співчував. Жахливо розуміти, що це не придумане, а написане з наших реалій.
Книга вийшла гостросюжетною, з несподіваними сюжетними лініями й кінцівкою.

Мені Тарас Мельник (в реальному житті Сергій Тимофійко) імпонує тим, що він зараз знаходиться у лавах ЗСУ, боронить Україну від пацаків й свій вільний час витрачає на написання книг, на зустрічі з читачами. Збирає кошти для свого підрозділу тощо.

Хочу подякувати йому за книги, за його позицію, за захист країни.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Тарас_Мельник  #відгукнакнигу  #українські_письменники   

Сергій Бараєв, автор який розповідає сни

Знову я знайшов діамант на Аркуші. Сергій Бараєв, людина яка розповідає сни.

Сторінка автора https://arkush.net/user/11787

В цього автора не багато текстів. Але в нього дуже цікаві ідеї щодо сюжетів.
Перше оповідання з яким я ознайомився був фантастичний твір «Кінець епохи»

Неймовірний сюжет про віртуальний світ. Як на мене, це нова версія «Матриці», але від українського письменника. Я був у захваті від фантазії автора, від розвитку сюжету та самої ідеї. Оповідання читається на єдиному подиху. Сюжет насичений й атмосферний.
Сумна історія кохання, світ в якому я б не хотів жити. Ця історія цікава не тільки своїм фантастичним сюжетом, але й версією ймовірного майбутнього нашого світу.

Зараз оповідання допрацьовується, тому його поки не має на сторінці, але скоро воно з'явиться у доступі.

Але збірка «Мініатюри», мене підкорила. Збірка основана на ідеї снів автора. Снів, які він зміг записати після пробудження.

Ці сни на різноманітні теми, кольорові й чорно-білі, короткі та не дуже. Крім снів в збірку увійшли коротенькі оповідання, які перетинаються з сьогоденням, з різними актуальними питаннями.

Запам’яталась мініатюра« Курочка ряба». 12 слів, але дуже місткий смисл.
«Знесла курочка ряба голову свинособаці та й всі жили довго і щасливо.»
Що може бути краще, коротше й зрозуміло.

Ще одна мініатюра« Червона і синя»
Теж чудова фантазія автора. З одного боку порушенні питання вибору та волі, з другого все зведено до правди життя й жарту.
« Квіток на волю»
Це вже більш соціальна мініатюра. Порушене питання свободи, волі, життя та смерті. Цікавий сюжет, є над чим подумати, поміркувати.
« Ікар»
Коротенько оповідання про реалії життя й славу.
«Муза» + «Музун»
Проза життя. Як знайти натхнення. Відлік часу розпочався.
«Принцип самоузгодженості»
Ще одне цікаве оповідання. Сьогодення й майбутнє.« Можна не вірити в Бога, можна не вірити Богу»
Дуже життєвий, філософський погляд автора мені сподобався, я навіть поділяю його.

А ще в Сергія неймовірні вірші. «Сон», «Посвята», «Відповідь на Заповіт»,»Ким би я був», «Моєму Критику»

У підсумку маємо ще одного письменника, якому не байдужа Україна, люди, Всесвіт.
Автор який у снах бачив Всесвіт, І Несвіт та Позасвіт (це його слова). Який вміє своїми мініатюрами порушити актуальні питання сьогодення та майбутнього. Який пам’ятає минуле та шанує його.

 

 

А ви читали оповідання Сергія Бараєва ? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 96%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Сергій_Бараєв  #відгукнакнигу #письменникиАркушу #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів