Фенні Флегг «Заберіть мене на небеса»

Фенні Флегг «Заберіть мене на небеса»

Цей твір — не просто історія, а справжнє емоційне переживання, що торкається найглибших шарів людської душі.

Цей текст зачепив одразу. Цікавість сюжету, проза, що змушує вмикати мізки. Це саме та література, яку цінуєш за якість і чесність

Якщо у похмурих психологічних лабіринтах дзеркало часто відображає наші страхи, то у Фенні Флегг воно стає чистим вікном.

Авторка показує, що смерть — це не глуха стіна, об яку ми розбиваємося, а лише зміна ракурсу. Це подорож по той бік звичного світу, де нарешті зникає туман непевності.

Це шлях крізь біль, надію, втрату, кохання і спокуту. Це історія про людей, які опинилися на межі: між життям і смертю, вірою та відчаєм, минулим і майбутнім.

Основна тема твору — бажання вирватися з темряви, піднятися над власними страхами й знайти світло, яке здається недосяжним.

 

Герої книги — живі люди зі своїми «тріщинами» й крихкими надіями. Через їхні думки, діалоги та внутрішні монологи письменниця веде нас крізь темні коридори душі, показуючи, наскільки слабкими й сильними ми водночас можемо бути.

 Навіть другорядні персонажі мають власні болі й прагнення. Кожна зустріч із ними — це новий відтінок розуміння світу, новий ракурс, через який ти починаєш бачити головну історію ще глибше.

Одне з найсильніших вражень від роману — мова Фенні Флегг. Вона делікатна, поетична й інтимна, але не позбавлена ваги. Авторка володіє ритмом, який наче веде читача за руку.

Речення в книзі не просто складаються одне за одним — вони дихають. Іноді це відчуття настільки сильне, що здається, ніби текст живе власним життям, а ти — лише спостерігач, якого впустили у найпотаємніше.

У творі письменниця порушує чимало важливих тем: пошук себе, втрату й скорботу, віру та сумнів. Вона показує, що віра — це не просто впевненість у щасливому кінці, а складний процес прийняття себе, навіть коли світ здається жорстоким.

Більшість сцен мають здатність повертатися в думках пізніше, мов відлуння. В цьому проявляється не тільки майстерність Фенні Флегг, а й щира турбота про читача: не просто розповісти історію, а розділити її з ним.

Ще один потужний аспект — це те, як авторка торкається теми взаємин. Тут немає поверхневих фраз про дружбу чи кохання, натомість є глибокі, складні та інтенсивні зв’язки, які можуть бути болючими, але від того не менш цінними.

«Заберіть мене на небеса» — це книга, яка залишається з тобою довго після того, як закрив останню сторінку.

Я відчував, як стискалося серце в певні моменти, і сумував разом із героями. Це твір, що потребує часу, уваги й відкритого серця.

Це нагадування, що небеса не завжди там, де ми звикли їх шукати. Іноді вони починаються всередині нас.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

                       *******************************************

Ставте вподобайку. Шукайте відгуки  «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Підписуйтесь та рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                              **************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

                           ***************************************** #Хроніки_Книголюба  #Фенні_Флегг  #відгукнакнигу  #сучасна_проза   #філософська_проза 

      

Марі Бенедикт «Єдина жінка в кімнаті»

Роман «Єдина жінка в кімнаті» — це історія про геніальність, яку намагалися сховати за мовчанням.

Це історія про жінку, що опинилася у світі, де талант визнавали лише тоді, коли він належав чоловікові.

 Я очікував на легку біографію голлівудської зірки, а отримав потужний, надихаючий та глибоко зворушливий роман про жінку, чий інтелект був небезпечнішим за будь-яку бомбу.

Це художня біографія однієї з найяскравіших постатей ХХ століття — Геді Ламарр.

Жінки, яка була не лише легендарною голлівудською акторкою, а й винахідницею технології, що згодом стала основою сучасного бездротового зв’язку.

На початку ми бачимо молоду Геді Кіслер в Австрії: розумну, але замкнену в ролі дорогої іграшки. Її шлюб зі зброярським магнатом став для неї золотою кліткою, де чоловік бачив у ній лише красиві меблі та контролював кожен вдих.

 

Втеча Геді від чоловіка стає одним із найнапруженіших моментів книги. Це втеча не лише від тиранії, а й від ролі, яку їй нав’язало суспільство.

Опинившись у Голлівуді, вона починає нове життя під ім’ям Геді Ламарр. Світ кіно зустрічає її як втілення краси — «найгарнішу жінку світу». Але за цією славою ховається інша правда: ніхто не хоче бачити її розум.

Марі Бенедикт дуже круто показує цей контраст: як єврейка, що втекла від нацистських замовлень свого чоловіка, намагається довести, що її ідеї варті уваги.

Авторка майстерно втілила головну тему роману: внутрішню боротьбу між образом і справжньою сутністю.

У романі переплітаються дві історії: історія слави і історія невизнаного генія.

Світ пам’ятав її як акторку, але майже не знав про її винахід. І лише через десятиліття стало очевидно, що саме її ідеї стали фундаментом технологій, без яких сьогодні неможливі Wi-Fi, Bluetooth і мобільний зв’язок.

Одним із найважливіших сюжетних моментів є співпраця Геді з композитором Джорджем Антейлом. Разом вони створюють систему «стрибкоподібної зміни частот» — технологію, яка мала допомогти керувати торпедами так, щоб ворог не міг перехопити сигнал.

Марі Бенедикт дуже тонко показує, як суспільство може знецінювати талант, якщо він не вписується у звичні рамки.

Письменниця дуже влучно передає стан «єдиної жінки в кімнаті». Це стан повної інтелектуальної самотності. Навколо — чоловіки, військові, науковці, які бачать лише обличчя, але ігнорують генія.

 Її роман — це не лише біографія, а й роздуми про роль жінки в історії науки і культури. Скільки геніальних ідей було втрачено лише тому, що їхні авторки не мали права голосу?

Сподобався стиль книги. Він легкий і водночас емоційно насичений. Авторка пише просто, але дуже образно. Завдяки цьому історія читається як напружений життєвий роман.

Після прочитання залишається сильне відчуття несправедливості — але водночас і захоплення. Геді Ламарр була людиною, яка не дозволила світу повністю визначити її долю.

Вона мислила, винаходила, мріяла — навіть тоді, коли ніхто не сприймав її серйозно.

 «Єдина жінка в кімнаті» — це роман про силу розуму, про сміливість бути собою і про те, як іноді історія приховує своїх справжніх героїв.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте відгуки  «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Підписуйтесь та рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#Хроніки_Книголюба  #Марі_Бенедикт #відгукнакнигу   #біографія   #історична_проза   

Еспресо_відгук №8

Три тексти — три різні безодні. Сучасна війна у прицілі камери, чорні сторінки Голодомору та родинні скелети, що оживають у київських дворах. Поки аромат кави тримає вас у сьогоденні, ці книги виривають у реальність, де немає місця для фальші. Просто зробіть ковток і дивіться в очі минулому, яке завжди поруч.

 

Валерій Пузік «Шахта. Ранкове зведення»

Аромат: Запах бетону, пилу, заліза та дешевого тютюну. Це аромат передчуття небезпеки, зафіксований людиною, яка бачила війну крізь приціл і об’єктив камери. Перед нами чесна проза без жодних фільтрів.

Смак: Металевий, попелястий, максимально концентрований. Текст рубаний і фрагментарний, ніби уривки думок під час обстрілу. Це смак сухого пайка на позиції «Шахта» — жорстко, прямо і без художнього пафосу.

Секретний інгредієнт: Мене зачепила повна відсутність «води» та фальшивого героїзму. Пузік показує війну не як парад, а як щоденну, виснажливу та смертельно небезпечну роботу. Це справжній документ епохи, де кожне слово має вагу свинцю.

Посмак: Книга-ляпас реальністю. Вона миттєво вириває із зони комфорту і залишає по собі ту саму важку тишу, яка настає одразу після бою. Це нагадування про справжню ціну кожного нашого ранкового зведення

 

«Чорна дошка», Наталка Доляк

Аромат: Запах мертвого села, холодного попелу та розпачу. Це аромат Голодомору, де через історію однієї родини та одного партійця показано механізм винищення цілого народу. Чесна проза без прикрас.

Смак: Полиновий, нестерпно гіркий і колючий. Текст дуже реалістичний, він не жаліє читача, занурюючи в атмосферу страху та фізичного виснаження. Це не просто читання, це проживання колективної травми через долі конкретних людей.

Секретний інгредієнт: Мене зачепила ця відвертість і безжальність. Доляк дає нам можливість відчути трагедію не як суху статистику, а як щоденну, виснажливу і смертельно небезпечну боротьбу за виживання. Це документ епохи, де кожне слово має вагу життя.

Посмак: Книга-важка, але необхідна. Вона вириває із зони комфорту і залишає по собі почуття гніву та глибокої шани до тих, хто вижив. Її варто читати, щоб розуміти коріння нашої незламності сьогодні.

 

 

Юлія Черненька «Спадок на кістках»

Аромат   Запах старого горища, сухого полину та свіжої землі. Це аромат таємниць, які роками ховали в родинних скринях, але які нарешті вирвалися на волю разом із духами минулого.

Смак   Містичний, багатошаровий, із присмаком «готичного» Львова та київських подвір'їв. Сюжет, де сучасність переплітається з початком ХХ століття, смакує як міцний трав’яний чай: спочатку відчуваєш лише тепло, а потім — гостру гірчинку від того, що за гріхи предків завжди доводиться платити нащадкам.

Секретний інгредієнт  «Голос предків». Найбільше чіпляє те, як Юлія Черненька майстерно оживлює історію через речі та сни. Це не просто пошук скарбів чи розгадування вбивств — це шлях героїні до самої себе через прийняття свого коріння, навіть якщо це коріння «росте на кістках».

Посмак  Щемке відчуття неминучості та бажання розпитати старших родичів про своє генеалогічне дерево. Книга для тих, хто любить родинні саги з елементами містики, атмосферу ретро та історії про те, як минуле тримає нас за горло.

Ставте вподобайку. Шукайте відгуки  «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Підписуйтесь та рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

#Хроніки_Книголюба  #еспресо_відгук #відгукнакнигу   #книги_українською

 

Антон Ейне. Рецепти мужності у форматі короткої прози

Антон Ейне. Рецепти мужності у форматі короткої прози

 

Квітень розпочався з потужного літературного драйву — збірки Антона Ейне. Ці оповідання — калейдоскоп людських станів, де межа між буденним виживанням та супергеройською міфологією розмита до непізнаваності.

Автор пропонує нам цікаві мандрівки (від інтимної драми «#разомдалеко» до похмурих завулків Мейз-Сіті).

«#разомдалеко»

 Історія про кохання, яка буквально тримає читача за руку, ведучи через бурю емоцій, смутку та надії.

Зої та Кріс, головні герої історії, не просто закохані на відстані. Це два світи, два життя, що прагнуть зійтися попри всі неможливості та межі, які розставила реальність.

 Автор гарно передає біль розлуки, солодку мрію про зустріч і постійний страх втратити коханого.

Сподобалось, як автор переплітає дві абсолютно різні історії: життя Зої як балерини та життя Кріса на війні.

Письменник заглиблюється у внутрішній світ героїв, показуючи їхні страхи, надії і маленькі радощі, від яких розквітає надія.

Сильна сторона твору — психологічна глибина персонажів та детальне опрацювання їхніх почуттів.

Зої і Кріс — люди зі своїми травмами, слабкостями, але і неймовірною силою духу, здатні вигадувати альтернативні шляхи, створювати власні «кросовери» реальності, щоб бути разом.

 Це історія про надію, терпіння і сміливість творити власну казку.

«Моя нова супер-робота»

Захопливий, гостросюжетний початок серії «Історії Мейз-Сіті», який одразу кидає тебе в темний, тривожний світ.

З перших рядків автор змушує відчути атмосферу занедбаності й небезпеки (покинутий склад, тьмяне світло місяця, калюжі та мотлох). Все це створює відчуття напруженого трешу.

 Письменник через деталі занурює читача у психологічний стан героїні, її страхи й передчуття небезпеки.

 Сюжет стрімко веде до кульмінаційного моменту — несподіваної зустрічі Саманти з Марком. Ця сцена поєднує психологічну гру та інтригу.

Розмова з Марком, сповнена цинічного гумору та тонкої психологічної взаємодії, розкриває не лише характер героїні, а й показує, що за першим враженням криється глибша реальність.

Саманта — героїня з характером, який відразу запам’ятовується. Вона смілива, прямолінійна, з відчуттям власної гідності, але водночас вразлива й обтяжена минулим.

 Автор показує її минуле як солдатки, її втрати й відчай, що додає глибини та людяності персонажу.

Сподобалось, що текст переплітає реалістичні життєві труднощі з елементами фантастики та супергеройської міфології. Вакансія «супергероя» стає символом внутрішнього пошуку Саманти.

Стиль написання сповнений енергії, динаміки. Місцями різкий, з великою кількістю емоційних реакцій героїні, які роблять текст живим і правдоподібним.

 Діалоги напружені та реалістичні. Автор порушує складні питання про відповідальність, втрати, силу характеру та сенс героїзму.

«Звір і Крила»

Чудова історія, яка залишає глибокий слід у душі, бо поєднує напружену бойову драму з теплом людських стосунків та неймовірною відданістю.

Від самого початку відчувається напруга. Автор майстерно передає відчуття страху і відповідальності, адже кожен крок може стати останнім.

Вразив образ трансформерів. Звір — величезний сталевий тигр із характером, який не тільки підтримує бойову міць, а й вміє співпереживати, спілкуватися та підтримувати емоційно.

 Крила, легкий і стрімкий, втілює свободу, рішучість та готовність прийняти виклик.

Разом вони створюють унікальне поєднання сили та теплоти, що допомагає не лише вижити у війні, а й залишатися людьми в людському сенсі.

Друга частина історії переносить читача у глибоко особисту та емоційну площину.

 Паша, маленький хлопчик, який пережив втрату батька та травму, знаходить у трансформерах опору і підтримку. Через ці сцени автор передає психологічний портрет: страх, смуток, біль, надію.

Це все переплітається так, що ти буквально відчуваєш кожну краплю сліз, кожне серцебиття героя. Трансформери допомагають головному герою не тільки фізично, рятуючи людей та долаючи небезпеки, а й емоційно, виховуючи сміливість і впевненість у самому собі.

Сильним моментом історії є усвідомлення Паші, що супергерої — це не лише фантазія, а здатність діяти всередині себе, долати власний страх і втрати.

Історія, яку розповідає автор, — не про магію чи технології, а про людяність, відвагу, дружбу і віру в себе.

Цей твір залишиться в пам’яті надовго. Він неймовірно теплий, з чудовим балансом між бойовою напругою та глибокою психологічною реальністю.

Він змушує співпереживати, надихає і показує, що справжня сила — не у сталевих кулаках, а у серцях, які не бояться любити і допомагати.

«Подача десерту за три хвилини»

Сюжет цієї історії захоплює з перших рядків. Ти ніби сам стоїш на кухні шефа Ларсгаарда, відчуваючи адреналін, втому і перфекціонізм, який буквально випромінює кожен його рух.

Автор неймовірно описав страви, що неможливо не відчути їхню текстуру, аромат і смакову гаму.

Кожен інгредієнт, кожен рух шефа, його внутрішня боротьба між творчістю та рабством, прагненням досконалості та жахом злих господарів — усе це створює неймовірно насичену атмосферу.

Сподобався контраст між зовнішньою витонченістю і внутрішньою люттю шефа. Його ненависть до механічних «помічників», які замінили людей, додає глибини й тривожності.

Письменник ідеально поєднав кулінарну пристрасть, психологічну напругу та елементи антиутопії. Кожен курс вечері — це не просто їжа, а частина хитромудрої стратегії, навіть плану помсти, який майже магічно вплетений у кулінарний процес.

Особливо захоплює, як детально автор показав процес створення ідеальної страви: від охолодження вина до точності спецій і секретних інгредієнтів.

Автор не забуває про людське в Ларсгаарді: спогади, емоції, ностальгія за справжньою командою, відчай і блискуча майстерність.

Автор створив чудову кулінарно-фантастичну історію.

«Ми можемо»

 Текст справляє сильне, щемке враження, адже відчувається не просто трагедія окремої людини, а весь тягар втрати для громади.

 Степанич — герой простий, справжній, який завжди був поруч і готовий допомогти кожному. Його смерть відразу ж перетворює буденну рутину на напружену боротьбу з емоціями та реальністю, що залишилася.

Автор правдиво передає сум і розгубленість людей, їхню стійкість і відданість спільній справі.

Вразив момент, коли Михайло піднімається перед односельцями й говорить про сенс роботи в полі: «бо можемо». Кожен рядок насичений емоцією.

 Текст чудово поєднує локальний, побутовий колорит із масштабною темою війни та її наслідків. Він показує силу людської спільноти навіть у момент трагедії.

Ти відчуваєш реальність постраждалого регіону, небезпеку мін і снарядів, але й надію та обов’язок допомогти тим, хто не може сам.

 Якщо коротко: «Ми можемо» — це історія про відповідальність, мужність і людяність. Він глибоко зворушує і надихає, залишаючи після себе відчуття сили.

«Неповний комплект»

Історія про катастрофу наукового проєкту, де все йде шкерберть, а герої опиняються перед ситуацією, що перевищує будь-які їхні знання та досвід.

Автор чудово передає психологію керівника та підлеглих.

Гарний контраст між хаотичною ситуацією і спробами команди зберегти холодний розум.

Автор занурює читача у наукову фантастику з глибоким психологічним напруженням.

Герої сюжету не лише зіштовхуються з катастрофою, а й з моральними, ідеологічними та бюрократичними наслідками.

Діалоги насичені напругою, тонкі нюанси реакцій персонажів роблять їх живими.

Тема випадковості та нездатності контролювати обставини підкреслює, наскільки крихким є порядок навіть у добре організованій системі.

Історія тримає у напрузі від першої до останньої репліки, залишаючи після себе відчуття огиди і водночас захоплення перед винахідливістю та стійкістю героїн.

«Мішок із халепами»

Блискуча, майже комедійна історія про корпоративний хаос під час підготовки до Різдва.

Автор створив живий і деталізований світ великої компанії, де кожен процес — від виробництва подарунків до доставки старими оленячими санями — сповнений напруження та бюрократичних колізій. Кожен персонаж у тексті відчутно живий.

 Автор чудово попрацював над цим. Сподобався гумор і легка іронія, що проходить крізь весь текст.

Вдале поєднання серйозності проблеми із безглуздими деталями. Це надає історії своєрідного шарму та легкості, незважаючи на складність завдань і тиск, що відчувають герої.

 Історія не лише розважає, а й віддзеркалює проблеми планування, управління та адаптації до кризових ситуацій у будь-якій системі.

Текст насичений деталями, живими діалогами і тонкими психологічними нюансами.

«Мішок із халепами» залишає після себе відчуття тепла, легкого сміху.

«Монстр у шафі»

Це тепла й напружена історія про дитячий страх і відвагу, яка змушує згадати власні дитячі ночі, коли тіні за дверима здавалися небезпечними істотами.

 Автор майстерно передає атмосферу та напруження. Письменник вдало поєднав елементи пригод та фантастики з реальними емоціями дитини.

Світловий ліхтар і джедайський меч стають символами сили, яку головний герой набуває завдяки підтримці батьків.

Але навіть маючи таку «загрозливу» зброю, він сам вчиться контролювати свій страх.

Монстр Афіхах, який спершу здається страшним, виявляється кумедним і майже добрим, що додає історії ніжності та гумору.

Ключовий момент книги — це те, що іноді наші страхи здаються більшими, ніж вони є насправді.

 А хоробрість — це не відсутність страху, а вміння діяти попри нього. Автор чудово грає з читачем, залишаючи невирішені загадки, як-от п’юіт і його призначення, що пробуджує цікавість і фантазію.

У автора вийшла чарівна, захоплива історія для дітей, яка вчить мужності, дружбі та винахідливості.

«Тіло Ніка Орача»

Інтригуючий, похмурий та атмосферний твір, який майстерно поєднує детективну напругу з містичною інтригою. Від самого початку тебе занурює в сцену злочину.

Але присутній тонкий гумор: слідчий Пилипенко з його скепсисом, дотепними ремарками й незвичайними відчуттями додає історії живості та людяності.

 Сюжет грає зі сприйняттям реальності: загиблий письменник, лист із цифрою 666 і його містична присутність після смерті перетворюють просту кримінальну справу на щось майже надприродне.

Ця гра між реальністю та містикою тримає напругу до останньої сторінки.

Сподобалась деталізація: автору вдалося передати психологію персонажів, їх реакції на страх, сумніви та інтуїтивні відчуття.

 Історія залишає по собі відчуття тривожного захоплення і бажання дізнатися більше про те, що відбулося насправді, і хто насправді володіє душею письменника.

Підсумовуючи творчість Антона Ейне, можна сказати, що це дзеркало, в якому кожен знайде свій відблиск.

Письменнику вдалося об’єднати трилер, соціальну драму та дитячу казку в єдиний емоційний ланцюг.

Сторінка автора https://arkush.net/user/6909

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте відгуки  «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Підписуйтесь та рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Антон_Ейне  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #українська_фантастика  #читаюукраїнськихавторів   

Читацький підсумок за березень 2026

#читацький_підсумок  #Хроніки_Книголюба

Березень 2026

Цей місяць став справжньою мандрівкою крізь сторінки: від уже знайомих голосів до відкриття нових імен. Вдалося закрити весь спланований список, і що важливо — без розчарувань. Це був місяць точних влучань: половина прочитаних книг отримали оцінку 10 з 10. Друга половина була трохи слабшою, але навіть ці тексти виявилися якісними й вартими витраченого часу.

 

1.Всього прочитав та прослухав  22  книги.

1. Віталій Кулаковський «Максим Кривоніс» 10*10

2. Марія Савчин «Тисяча доріг»  10*10

3. Антін Мухарський «Після злучення тварина сумна»  10*10

4. Тетяна Тіховська «Паперова лялька» 9*10

5. Марина Блохіна «Користь незавершених справ»  8*10

6. Флегг Фенні «Заберіть мене на небеса» 10*10

7. Михайло Старицький «За двома зайцями»  10*10

8. Андрій Дашков « Збірка творів»  9*10

9. Вадим Булава « Збірка творів»  8*10

10. Джон Скальці «Бригади привидів»  10*10

11. Ольга Саліпа «Медаль на два боки»  10*10

12. Косянтин Шелест «Володар заборонених земель» 8*10

13. Келлі Гарт « Ртуть»  7*10

14. Гарет Браун «Товариство недослідженних об'єктів»  7*10

15. Лео Перуц  «Майстер судного дня»   8*10

16. Рафал Дамбовський «Вовче право»  10*10

17. Йорн Лієр Горст «Код Катаріни»  1 0*10

18. Карен Клівленд «Секретна інформація»  10*10

19. Джо Аберкромбі « Чорти»  10*10

20. Роман Іваничук «Торговиця»  10*10

21. Марі Бенедикт «Єдина жінка в кімнаті»  10*10

22. Лада Лузіна « Микола Мокрий»  9*10

 

2. Нових для мене авторів було:   14

3. Український авторів: 12   нових  7

4. Іноземних авторів:  10

5. Всього  сторінок: 7836

6. Середня оцінка за місяць:  9,32

7. Жанрова палітра:

1.Художня література 8

Роман / Повість / Новела / Оповідання / Драма

2.Фантастика та фентезі  10

Фентезі / Урбан-фентезі / Наукова фантастика / Стімпанк / Кіберпанк / Антиутопія/ Містика

3.Трилери та пригоди  4

Детектив / Кримінальна проза / Трилер / Пригодницький роман / Військова проза

 8.Вразили (емоційно потужні, ті, що лишають посмак і змушують думати):

1. Марія Савчин «Тисяча доріг» 

2. Флегг Фенні «Заберіть мене на небеса»

3. Марі Бенедикт «Єдина жінка в кімнаті»

9.  Дуже сподобались (гармонійні історії, сильні персонажі, атмосфера — чисте задоволення) :

1. Віталій Кулаковський «Максим Кривоніс»

2. Антін Мухарський»Після злучення тварина сумна»

3. Михайло Старицький «За двома зайцями» 

4. Ольга Саліпа «Медаль на два боки» 

5. Рафал Дамбовський «Вовче право» 

6. Роман Іваничук «Торговиця» 

7. Джо Аберкромбі « Чорти» 

8. Карен Клівленд «Секретна інформація» 

9. Йорн Лієр Горст «Код Катаріни» 

 

 10. Книги які залишили подвійні відчуття (спірні, неоднозначні, але цікаві):

1. Лео Перуц  «Майстер судного дня»

2. Тетяна Тіховська «Паперова лялька»

 

 11. Розчарування місяця: не було

12. «Темна конячка» (книга, від якої не очікував багато, але сподобалась й здивувала):

1. Антін Мухарський «Після злучення тварина сумна» 

 

13. Написав  2 відгуки   на книги:

1. Вадим Булава « Збірка творів» 

2. Андрій Дашков « Збірка творів» 

 

Еспресо_відгуки -  9

 

1. Емі Гармон «Дівчина на ім’я Самсон»

2. Рафаель Сабатіні «Одіссея капітана Блада»

3. Кетрін Беннер «Дім на краю ночі»

4. Тимур Литовченко «Пустоцвіт»

5. Андрій Кокотюха «Червоний»

6. Таня П'янкова «Вік червоних мурах»

7. Лі Бардуго «Тінь та кістка»

8. Ніл Шустерман «Жнець»

9. Роберто Річчі «Червоний Арлекін»

 

14. Нові придбання:

1. Ронен Берг’ман « Встань і вбий першим»

 

15. Книга місяця:

1. Марія Савчин «Тисяча доріг» 

 

16. Цитати місяця:  

Марія Савчин «Тисяча доріг» 

1.«Мене мучила свідомість того, що з нашою смертю пропаде важлива частина історії мого народу»

2. «Ми жили так, ніби кожен день міг бути останнім»

3. «Найважче було не боятися смерті, а звикнути до думки, що вона може прийти щомиті»

4. «Ми втрачали друзів один за одним, але не мали права втратити надію»

5. «Боротьба робить людину сильнішою, але водночас залишає рани, які не гояться все життя»

6. «Кожна дорога могла вести або до свободи, або до смерті».

7. «Найбільший страх — не загинути, а бути забутими».

8. «Історія — це пам’ять людей, які не побоялися розповісти правду»

17. Плани читання

Квітень

1. Вероніка Рот «Дивергент Нескорена 1»   

2. Олена Кузьміна «Морок над містом»  

3. Оліві Блейк «Шістка Атласа»  

4. Василь Стус «Веселий цвинтар»   

5. Анастасія Нікуліна «Сіль для моря, або Білий Кит»   

6. Юрко Вовк «Пам’ять крові»   

7. Антон Ейне« Збірка творів»  

8. Рін Удона»Збірка творів»   

9. Тетяна Олiйник « Збірка творів»   

10. Натт-о-Даґ Ніклас «1794»   

11. Натт-о-Даґ Ніклас «1795»   

18. Мій читацький місяць у трьох словах

ГЛИБИНА — РОЗДУМИ — ВІДКРИТТЯ