Юрій Даценко «Останні години»

Юрій Даценко «Останні години»

Закінчив читати останню книгу Юрія Даценка із серії «Історії провінційного хірурга» про Якова Ровнєра.

Я вже писав відгук на цю серію. Але не міг не сказати декілька слів за останній роман.

Це не книга, а сумна пісня. Неперевершено.

Проковтнув книгу за день. Сподобалось все, навіть кінцівка.
Як на мене, це сама цікава книга зі всієї серії. Якщо всі книги 10 з 10. То ця 11 з 10.

Сюжет, як завжди оригінальний, з краплиною містика, з таємницями. Атмосфера книги напружена. Було цікаво читати про людей, які опинилися в скрутний час в скрутних обставинах, навіть в смертельно небезпечних, в гетто.
Автор майстерно описав думки людей, їх вчинки, мотивацію. Перед очима промайнуло ціле життя євреїв Проскурова. Сподобалось, що автор збудував свій сюжет не тільки на цікавій містичній історії, а ще й на людяності, відвазі.

Сподобалось, як автор обіграв «Голема», легенду всього єврейського народу.

Історичне підґрунтя теж цікаве. Я сам з Хмельницького. Але на жаль не знаю історію рідного міста. Тільки окремі факти. Мені дуже соромно за це.
Але Юрій Даценко, своїм п'ятикнижжям підштовхнув мене більш цікавитися історією рідного міста.

Сподобалось ідея головного героя спасти дітей й пошити в дурнях німців з містичними часами.

Ровнєр, як завжди, бере активну участь в житті людей. Не дивлячись на старість, він продовжує лікувати людей, любить таємниці. Його розум майже такий гострий, як і в молодості. І він також, як і в молодості, вплутується в авантюри.

Сюжет вийшов атмосферним й цікавим.
Автор повертає читачам старих знайомих Ровнєра, повертає деякі спогади про минуле, про пригоди, в яких брав участь Яков. Було таке відчуття, що автор, як би підводить риску під життям головного героя. Я відчував, як Яков, ходячи вуличками Проскурова, прощається з містом.

 Він розуміє що живе останні дні, а може години. Але він радий, що наприкінці життя може пройтися по рідному місту, подихати його повітрям.

Я вже казав, що мені сподобалося все. Але що до фіналу книги. Він сумний, дуже болячий. Останні години, остання авантюра, гідна всього прожитого життя.

Але мені здалося (я б так хотів), що є тільки натяк на смерть Якова Ровнєра.
Можливо автор залишив шпаринку для себе та читача, з надією, що Яків чудом вижив і що можливо ми почуємо про нову пригоду. Я вважаю, що завжди можна оживити персонажа. А ще ми багато не знаємо за життя Ровнєра між основними пригодами описаними в книжках.

Сумно прощатися з улюбленими героями. Хоч автор і сам прощається зі своїм персонажем, але я сподіваюсь, що це не кінець.

******************************************************************************

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

****************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram

******************************************************************

Текст пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

*********************************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Юрій_Даценко  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів