Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

На днях закінчив читати дуже живу, дуже життєву книгу.

В основу цієї книги реальні події, які відбувалися з автором, він же та головний герой.
Ця книга про армію, про війну, про жорстоку реальність., про життя.

Валерій Маркус «Сліди на дорозі»

Для мене це унікальна книга. Вона написана живою мовою. Дуже гарно та правдиво.
Перша частина, яка розповідає про армію 2014 року.

Сюжет книги – це автобіографія автора. Становлення солдата, який пішов до армії за власним бажанням на контрактну службу.
Становлення солдата, який прагнув служити країні, але він не знав, що армія про яку він мріяв не існує.
А існує друга армія, де панує байдужість, пияцтво, хабарництво, крадіжка тощо. Театр абсурду та маразму.
Але навіть у такій армії бувають нормальні люди. Люди, які як й головний герой мріяли про службу країні та робили все що можна було зробити у тих обставинах.

Я сам служив 8 років й те що автор описував дуже знайомо. Я просто плив по спогадах, але в той час, що я служив було менш таких забобонів. Але вони були.

Друга частина - це війна. Війна на Сході України. Й ця частина жахлива. Ця частина бере за живе. Атмосфера книга зашкалює.

Занурюючись  у життя головного героя, відчуваєш цю книгу душею. Ти ніби тінь ходиш поряд з головним героєм, переживаєш з ним, співчуваєш, даєш хабарі, прагнеш щось змінити, чомусь навчитися. Але коли герою становиться байдуже, ти також відчуваєш це. Ти разом з ним воюєш,   бачиш смерть.

Пекло війни. Жорстока правда, яку автор розповідає на сторінках своєї книги. Його ставлення до подій, до війни. Й це не просто військова проза реальних подій. Це життєва філософія, думки, порівняння. Це прийняття та спроба зрозуміти події, які відбуваються. Спроба зрозуміти людей, які стали по різні боки цих подій.

Спроба усвідомити що трапилось та чому. Де проходить межа.
Ще можна сказати що ця книга про людину та людей. Про наслідки дії та вибір. Про честь та безчестя, про зраду та любов до країни. Про біль та кохання. Про життя.

І як мені здалося - ця книга порятунок для самого автора. Виплеск того що наболіло, виплеск напруги, виплеск того, що пам'ять тримає у полоні. Це крик душі. Це боротьба з самим собою. Війна у середині душі.

В мене книга викликала багато емоцій. Книга читається дуже легко, вона захоплює. Хотілося читати ще й ще.
Ця книга глибоко запала у душу.

А яке враження залишилося у вас після прочитання цієї книги? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

****************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть.