Тарас Мельник «Свята Земля»

Тарас Мельник  «Свята Земля»

У Тараса  Мельника, я вже читав багато творів. Й завжди враження були позитивні. Але цей роман потіснив усі інші й піднявся на найвищу сходинку.

«Свята Земля» Тараса Мельника захопливий детектив, з зануренням у темні глибини людської психіки, травмованої війною, з домішкою містики та соціального нуару.

​

​Роман розповідає про жорстоке вбивство родини у невеликому містечку Гострий Камінь.

Єдиний, хто вижив – ветеран війни Роберт, який перебуває у нестабільному психічному стані й говорить лише про демоницю Ліліт та її легіони. Місцева громада не вірить у його провину, але для поліції він – головний підозрюваний.

Розслідування очолює досвідчений детектив Андрій Стеценко.

Чим глибше він занурюється у цю справу, тим тоншою стає межа між логікою і містикою, реальністю та божевіллям. Сюжет напружений, з непередбачуваними поворотами, тримає читача в напрузі до останньої сторінки.

​Сильною стороною книги є її глибокий психологізм. 

 Автор  досліджує вплив війни на свідомість, тему посттравматичного синдрому та ізольованість ветеранів у суспільстві.

Письменник створює дуже живі та болісні образи. Роберт - це втілення травмованого солдата, який повернувся додому, але не зміг знайти там місця. Він не отримує ані співчуття, ані розуміння, і його "демони" стають символом його відчуженості.

Тарас Мельник порушує вкрай актуальні для України теми:​ наслідки бойових дій та їхній вплив на родини, криза довіри та суспільні табу. А також історична пам'ять і релігійні фантоми.

Автор майстерно використовує дві площини сюжету:

 1. Детективна лінія: Традиційне розслідування, пошук доказів, мотивів, робота з місцевими жителями.

Містечко Гострий Камінь зі своїми таємницями, легендами та побожними, але  з жителями, що засуджують, виступає як ідеальний фон для зародження та розквіту жаху.

 

 2. Містична/Психологічна лінія. Постійні флешбеки Роберта, його розповіді про війну та про зустріч із «Ліліт».   Це змушує читача постійно сумніватися, де закінчується реальність та починаються марення.

Тарас Мельник використовує містику Ліліт не тільки як елемент жаху, а як метафору руйнівної, жіночої сили війни та травми, яка поглинає чоловіків.

Автор зіштовхує ці дві лінії, не даючи однозначної відповіді.

Це історія про страх, втрату, жагу помсти й незвідані сили, що стоять за людськими вчинками.

Атмосфера у книги  похмура, тривожна, на межі детективу, психологічного хорору та містики.

​«Свята Земля», як на мене, сміливий та безкомпромісний твір, який не дасть розслабитися.

Така похмура, але необхідна література про те, що справжній жах часто криється не у надприродному, а в невилікуваних травмах, які суспільство відмовляємося визнавати.

Прочитавши «Свята Земля»,  ще довго залишаєшся під сильним враженням.

Читати було важко інколи саме через напруженість і моторошні деталі, але цікаво. Таке читання  лише підсилювало ефект «занурення» в історію.

Вражало, що навіть у містичних епізодах є відчуття реальності: автор не дозволяє просто «спокійно відкинути» все як фантазію. Ти починаєш сумніватися разом із героями, де реальність, а де божевілля.

Як на мене, це один з найкращих романів автора.

**********************************************

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте відгуки  «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Підписуйтесь та рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

************************************************

#Хроніки_Книголюба  #Тарас_Мельник  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #детектив