Збірка «Кривавими
стежками»
Частина 7
Роман Фещак «Темні часи»
«Нестерпний холод
просочується крізь потріскане скло…» - із цих рядків починається історія, у
якій лід і кров стають єдиною субстанцією.
Роман жахів, сповідь поколінь, зранених
Голодомором, війнами й відлунням прокляття, яке передається крізь кров, як
спадок історичної травми.
Роман Фещак створив
монументальну, болісну історію про українську землю, яка пам’ятає кожну пролиту
краплю крові й кожен стогін голодної дитини.
Світ «Темних часів» не вигадка.
Це наша колективна пам’ять, обрамлена міфологією. У творі змішано реальне й потойбічне, фізичний та
духовний голод.
Автор обирає надзвичайно
складний спосіб оповіді - через прокляття роду, що бере початок у тридцять
третьому році, й тягнеться до сучасності.
Чорнобог стає і символом
темряви, і уособленням тієї сили, яка народжується там, де людяність втрачена
остаточно.
Голод у
романі - демон, що розриває людей зсередини. Він штовхає їх до
людоїдства, до божевілля, до втрати обличчя.
Але саме з цієї межі
народжується новий герой «шостий син
шостого сина», обранець темного божества, який змушений прийняти прокляття, щоб
зберегти хоч тінь пам’яті про свій рід.
Герой не прагне сили заради
сили, він віддає людяність, щоб урятувати інших.
Автор порушує найболючіше
питання: чи може темрява служити світлу?
Тонко балансує між міфом та мораллю.
Герой автора не чудовисько, а той, хто прийняв у себе жах
світу, щоб дати йому вихід.
У цьому він нагадує
міфічних месників, козацьких відьмарів,
що укладали угоди з потойбіччям не задля влади, а задля справедливості.
Коли головний герой
перетворює смерть діда на силу, що служить помсті, він символічно з’єднує
мертвих та живих, перетворює жертву на воїна.
Усе село стає пеклом на
землі.
Це апокаліптична картина, у
якій зло починає знищувати зло. І саме тому текст сприймається не як горор.
У фінальній частині роман перетворюється на
сучасну притчу. Онука головного героя
переживає власну смерть у підвалі Бучі.
Цей момент - моторошно
точний символ України сьогодні. Вона повторює шлях предка, приймає «прокляття,
що стало благословенням», і стає новою «княгинею помсти».
Автор замикає столітнє
коло, створюючи міст між минулим і сучасністю.
Голодомор і сучасна війна
зливаються в єдину лінію болю.
Чорнобог, колись демон знищення, тепер стає силою захисту. А головна
героїня приймає тягар історії, щоб зупинити повторення трагедії.
Мова роману холодна, як метал, і водночас мальовнича,
сповнена крижаних метафор.
Композиційно текст побудовано як цикл. Історія
повторюється, але змінюється носій прокляття.
Цей принцип циклічності
підкреслює фатальність української історії, де покоління за поколінням мусить
воювати з тією самою темрявою. Зовнішньою й внутрішньою.
Роман Фещак
«Внутрішня темрява»
Ще один твір автора
«Внутрішня темрява» занурює читача в глибини людської психіки, досліджуючи тему
темряви, яка живе в кожному з нас, де світло й морок ведуть одвічний танець.
Автор безкомпромісно
показує, що світло й темрява співіснують у людині, але далеко не завжди світло
перемагає.
Кожен рядок дихає
напругою, кожна сцена створена для того, щоб читач відчув внутрішню боротьбу
головного героя, який є і рятівником, і монстром.
Центральною темою твору є
взаємодія людини з власною темрявою, силою, здатною руйнувати та відновлювати.
Герой роману володіє цією силою настільки, що вона стає частиною його
ідентичності.
Письменник органічно поєднує психологічний
трилер з екшн сценами, де напруга буквально відчувається фізично.
Відчуття «життя чи смерті»
передається через кожен рух, кожен удар, кожну краплю крові.
Тут автор вдається до
похмурої краси насильства, не для того, щоб шокувати, а щоб показати межі
людської жорстокості та межі моралі.
Твір є глибоко емоційним. Мова роману вражає своєю образністю та точністю.
Автор передає атмосферу міських вулиць, де відчуття небезпеки буквально нависає
над кожним кроком.
Читач не лише читає, а й
відчуває сцену.
Важливою є й психологічна
частина оповідання.
Через внутрішні монологи та спогади героя, бачиш його травми, втрати та
мотивацію. Смерть матері, втрата зору та внутрішній біль формують не лише
особистість, а й моральні принципи.
Вражає концепція темряви,
як життєдайної сили.
Вона небезпечна, руйнівна і
захисна. Через це роман можна побачити
боротьбу людини з самим собою, коли внутрішні демони стають
інструментом, а не перешкодою.
Такий філософський аспект
твору дослідженням людської сутності, моральних виборів і сили духу, а не
тільки історією про насильство та помсту.
«У темному, темному лісі»
Ольга Тацюн
Ця історія
про межу між людиною і звіром.
Чудовий зразок
українського горору, який занурює читача у первісний жах.
Авторка починає із
прологу: народження звіра, що має «зривати плоть», аби
визволити нове «я».
Цей образ задає ритм
усьому оповіданню. Переродження, звільнення потаємної, тваринної
сутності.
Ольга Тацюн гарно поєднала
побутову реальність із нарощуваним відчуттям тривоги.
Буденність переростає в реальність що
тріскається. В книги не має надмірної жорстокості, але є атмосфера, яка
передається через запахи, звуки, тіні. Все це створює відчуття приреченості.
Чудовий дует батька й
сина. Северин і Марк.
Їхні образи прописані
коротко, але об’ємно. Северин -
чоловік із твердою шкірою, який бачив смерть і вже не боїться нічого людського.
Марк - ще дитина, розумний і
чутливий, але з наївною вірою у «раціональне пояснення».
І коли темрява приходить, раціональність стає
безсилою.
Фінал майже вибух. Концентрація жаху не лише
фізичного, а й метафізичного.
Монстр, який «смакує гарячими
нутрощами», не просто вбиває, він затверджує себе як істоту, що повертає світ
до первісного закону сили.
Людина більше не вершина
ланцюга, вона м’ясо. А рик монстра, не крик перемоги, а проголошення нового
порядку, у якому страх стає володарем.
Авторка пише короткими,
ритмічними реченнями. Кожна сцена
працює як кадр у фільмі. Візуальна уява і текст зливаються в єдиний моторошний
досвід.
Історія про повернення
дикості, про те, що кожен цивілізований світ має свою темну сторону, яка лише
чекає слушного моменту, щоб вирватися.
«Темний ліс завжди
ближчий, ніж здається».
****************************************
А ви читали ці оповідання?
Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
****************************************
Ставте вподобайку. Шукайте
відгуки «Хроніки Книголюба» у
соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
*************************************
Якщо знайдено помилку в
тексті – пишіть
***************************************
#Хроніки_Книголюба #Кривавими_стежками #відгукнакнигу #українські_письменники #українське_фентезі
#українська_містика
Немає коментарів:
Дописати коментар