Вікторія Штепура. Коли реальність переплітається з містикою, а кожне слово несе вагу та зміст

Вікторія Штепура. Коли реальність переплітається з містикою, а кожне слово несе вагу та зміст

«Тигр» 

 Оповідання, яке чіпляє з перших строк й не відпускає до самого кінця. У центрі сюжету ветеран війни. Він звичайна змучена людина, котра тягне на собі весь тягар пережитого.

Одного разу повертаючись додому він зустрічає дивовижну істоту.

Цей несподіваний перехід від буденності до загадкової надзвичайної події створює сильне емоційне напруження

Головний герой притягує увагу своєю уразливістю й внутрішніми переживаннями. Авторка тонко передає відчуття тривоги, коли звичайний світ раптово стикається з надприродним.

З перших абзаців стає зрозуміло: перед нами не стільки пригодницький епізод, скільки психологічна притча, у якій «Тигр» це щось більше, ніж просто тварина. Щось, чого можливо не існує. Тигр - багатозначний образ.

Можливо це реальна істота,  можливо алегорія внутрішнього звіра героя, чи дар трансформації? А можливо містичний образ смерті або відродження, Така багаторівнева символіка підтримує зацікавленість читача.

Авторка створює атмосферу містики та психологічної неоднозначності.

Сподобалась  майстерна  передача пейзажу : темний, осінній, вогкий.   Відчувається прохолода  нічного повітря, звук мокрого листя під ногами, шурхіт далеких кроків. Весь простір просочений відчуттям очікування, як у трилері.

Завдяки короткому формату, авторка зуміла сконцентрувати увагу читача на ключових деталях: характері героя, атмосфері, внутрішньому конфлікті. Письменниця  змальовує внутрішній стан людини після війни: дезорієнтацію, втому, загострене сприйняття загрози, нездатність відрізнити реальність від страхів.

«Тигр» — це коротке оповідання з глибоким підтекстом. Натяки, інтонації, атмосфера створюють ефект магічного реалізму. Все реальне та водночас ніби крізь туман сну.

Це твір, який можна перечитувати кілька разів і щоразу бачити в ньому нові сенси.

«Соняшники»

Глибокий, болісний сюжет про війну, пам’ять й людське виживання.

 В оповіданні «Соняшники» Вікторія Штепура поєднує документальну точність із художньою силою образу.

Це твір про травму, про те, що не минає з часом, про внутрішнє пекло, яке триває навіть після того, як бойові дії відступають на кілька кроків.

Історія ветерана Віталіка вражає своєю правдивістю. Історія, що занурює у травматичну петлю, яка повторюється з року в рік. Час не лікує. Час лише глибше вписує пекло в тіло.

Кожен  рік, 29 серпня це день повернення. День тиші, коли слова зайві. День, коли ті, хто вижив, знову торкаються живої рани.

 Авторка не прикрашає війну, вона оголює її до нервів. Синій небосхил та яскраво-жовті соняшники. Це візуальна ілюзія, що контрастує з темною реальністю: згорілі стебла, попіл, спека, піт, пил, мухи, смерть.

 Кожне речення, як уламок спогаду, що ріже.

Сподобалось, як авторка передає образ соняшників. Соняшники, як символи України, її краси, життя, сонця.

Але в цьому тексті вони свідки пекла, покривало мертвих, польові труни. Вони схиляються над мертвими, ховають живих, хитають голівками, як ті, хто щось бачив, але мовчить.

Фінал оповідання. «У батальйоні, куди вони з Віталиком перейшли після Іловайська, їх обох вважали вар’ятами. Бо вони ніколи не брали полонених.»

 Це не просто пояснення. Це моральна травма, що не відпускає. Це гнів, який замінює закон. Це лють, яка стала етичним вибором.

 Твір залишає глибокий  слід, нестерпний, важливий. Це нагадування про те, якою є справжня ціна незалежності.

 "Хлопці із лісу"

  Динамічний, майстерно вибудуваний текст на межі містичного трилера, бойовика й психологічної драми, який починається як звична дорожня замальовка, але поступово розгортається у справжню боротьбу за виживання.

Головний герой.

 Михайло, звичайний водій із чітким внутрішнім кодексом честі: відповідальність, обережність, розсудливість.

Його життя це дорога, й саме в дорозі на нього чекає  неочікуваний виклик. Те, що здається банальною втомою, виявляється  початком небезпечної гри.

  Ясик.  Сплетений із трубочок талісман, що оживає саме в потрібний момент.

Цей химерний персонаж  гумористичний й проникливий. Він стає провідником героя у лабіринті зради, змови та смертельної пастки.

Він  не просто уособлення "внутрішнього голосу", а цілком автономна істота з характером, іронією, обуренням, навіть особистими вподобаннями.

 Напруга зростає поволі.  Авторка   дуже вміло керує увагою читача: спочатку занурює в рутину, потім  у химерність, а далі зриває гальма й кидає героя у сутичку, де виживає не найсильніший, а найуважніший і найшвидший.

 Вразило поєднання реалістичних деталей: водійська психологія, механіка руху,   елементами містики, які   сприймаються  інтуїція. Чортик - оберіг, як символ того, що навіть "мертві" речі можуть вберегти, якщо з ними пов’язана душа.

Сподобалась сцена сутички в лісі. Авторка чудово відчуває ритм.

Письменниця вміло  й поступово розкриває свій сюжет, а разом з цим й історію свого героя. В маленькому бусі розгортається ціла велика історія, а за чортиком стоїть цілий світ прихованої правди.

Це історія не просто змученого водія, який намагається вижити. Це історія нащадка цілого покоління незламних, розтоптаних, але не зламаних людей.

Оповідь ніби зсуває горизонт, міняє напрямок руху: раптово буденні обставини опиняються в тіні віковічного лісу, де живе пам’ять. Пам’ять про боротьбу, зраду, втечу, силу роду й волі.

Гарно розкритий  образ пралісу Гетьманського заповідника, а в ньому  Литовського бору. Й ця локація стає символом твору. Ліс ніби стежить, спостерігає, оцінює. І приймає тих, хто з ним за духом співзвучний. Приймає не за наказом, не за заслуги, а по крові й пам’яті, яка живе в кожному.

У цьому творі фентезі дивовижно природно співіснує з історичною реальністю. Надприродне не порушує логіку сюжету, а навпаки, поглиблює її, виводячи буденні ситуації на  гливий рівень.

Авторка   вплітає історію в тканину пригодницького сюжету дуже органічно, що читач приймає її як частину світу, що відкривається перед очима героя.

Це історія про повернення до себе, до роду, до тієї частини себе, про яку не знав, бо ніколи не питав.

Можливо це і є  головна вартість твору.

Фінальна частина наповнена   теплом й передчуттям нових знайомств та змін, що надає твору надії та легкості після напружених подій.

Відчуття внутрішньої сили, що прокидається в герої, підкріплене музикою, яка ненав’язливо звучить фоном, створюючи гармонійний контраст із  жорстокістю.

Загалом, текст сповнений живих емоцій і влучних образів, які роблять його захопливим і багатогранним. Він змушує задуматися про ціну життя, силу духу   у світі, де міфічне та реальне тісно переплітаються.

«Втікач»

  Текст вражає своєю легкою фантазійністю та іронічним тоном, який чудово поєднується з атмосферою передноворіччя. Ідея про оленя, що втікає від «дистриб’юторів Санти» — тролів і орків, які замість подарунків розвозять непотріб і злидні, є яскравою та несподіваною.

 Авторка не просто створює казкову історію, а вміло вводить алюзії на сучасні соціальні проблеми, показуючи, як навіть у чарівному світі існують корупція, обман і несправедливість.

Образ оленя-втікача наповнений символізмом свободи та протесту проти системи, а також бажанням зберегти свою індивідуальність.

 Цікаво, що текст поєднує у собі казкові елементи з тривожністю та загрозою, що йдуть від темних плям - дистриб’юторів, що нагадує про неспокійний, конфліктний світ. Завершення з рудим псом, готовим захищати, додає оптимізму й відчуття, що навіть у складних обставинах є надія на опір і боротьбу.

«Магічний кристал»

 Оповідання «Магічний кристал» майстерно поєднує елементи містики, фантастики.  Напруга, створює атмосферу таємничості та невизначеності.

  Авторка вводить читача у світ, де магія й технології співіснують: мольфар, що вирощував кристал роками, та його налаштування за допомогою ноутбука й супутника створюють цікаве поєднання стародавнього та сучасного.

Діалог персонажів живий, природний, із нотками гумору, що робить їх більш реальними.

 Ідея з порталом у паралельний вимір, де Земля існує без людей, спонукає замислитися про ціну свободи та про те, що навіть якщо люди зникнуть, світ не зупиниться. Холод, що відчувається під час активації кристала, та зворушливі слова одного з героїв, який бере на себе тягар відповідальності, додають тексту глибини й трагізму.

 

  Стиль написання динамічний, діалоги жваві, сюжет тримає увагу від початку до кінця. Цей твір чудово показує  фантастику з глибоким філософським підтекстом й гострим емоційним навантаженням.

Творчість Вікторії  вирізняється глибоким зануренням у теми внутрішньої боротьби, трансформації особистості та пошуку сенсу у складних життєвих обставинах.

Письменниця через фантастичні, іноді містичні сюжети, досліджує такі універсальні людські переживання, як біль втрати, прагнення свободи, боротьба зі злом та надія на новий початок, на новий, щасливий  виток життя.

Органічне поєднання реального та надприродного  створює унікальну атмосферу, де буденність й чарівність існують поруч, а межі між ними розмиваються.

Тексти насичені живими діалогами, що додають персонажам людяності й глибини, а сюжетні лінії сповнені напруги та несподіваних поворотів.  Гарний філософський підтекст, що спонукає читача замислитися про цінність життя, природу добра і зла, а також про можливість змін, як у світі, так і в собі.

Авторка порушує теми травми, помсти, морального вибору, а також сил, що керують людською долею.

 Вікторія Штепура, відкриває перед читачем двері у світ, де емоції та символи набувають особливого звучання.

                        **********************************************

А ви читали щось з творчості  авторки?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

Сторінка авторки https://arkush.net/user/556

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Вікторія_Штепура  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #сучасна_українська_проза  #читаюукраїнськихавторів