Крок вперед!: Валерій Пузік «З любов'ю

Валерій Пузік «З любов'ю — тато»

Ця книга - це розмова батька із сином. Батько на війні, а син - ніби далеко, але завжди у серці, завжди поруч.

Одна із самих пронизливих книг, яку я читав. Це не просто книга, не просто слова на папері, не просто історії з війни. Це біль, яка може вбити. Це сльози, які накочуються на очі й зжирають слова. Це шрам на самісінькому серці, якого неможливо позбавитися. Це ненависть до ворогів, яку не зупинити.

У сюжеті не має батальних сцен. Але є спогади сьогодення, минулого, мрії про майбутнє. І це все створює неповторний сюжет, нову реальність про війну та мир, про тисячі солдатів, які боронять свою країну, свої родини від ворога, від руського мира, від неволі.

Сподобався формат книги. Коротенькі записи, вірші, листи. І що важливе, що в кожному слові, в кожній букві, тільки суть, тільки головне, тільки саме життя, тільки те, що залишиться у пам'яті.

Книга-емоція, болюча й водночас ніжна.
Книга неймовірна. Читається важко, тому що правда, тому що смерть, тому що життя, тому що війна.

Безліч головних героїв, але всі вони мають ім'я, мають характер, мають велике серце і любов до країни.
І ще мені здалося, що це книга надія. Надія на майбутнє України, на те що життя переможе смерть, на те що любов переможе темряву.

Велику ціну платить Україна, непоправну. Платить людським життям. Життям найкращих своїх синів та доньок. Загиблих не повернути, але пам'ять про їхній подвиг, назавжди повинна залишитися у наших серцях.

В мене ця книга стала книгою 2023 року.

А що ви можете сказати про цю книгу? Які думки, емоції виникали у вас? Пишіть у коментарях.