Книга зі смаком абрикос

Коли починаєш читати цю книгу, ти ніби попадаєш в другий, фантастичний світ з якимось галицьким присмаком. Тебе огортає пахуча атмосфера книги. Ти відчуваєш запах абрикос, запах цинамону тощо.

Ореста Осійчук «Абрикосова книгарня»

Ця книга душевна, дуже тепла, трішки сумна й незвичайно атмосферна.
У романі дві сюжетні лінії. Одна про хлопчика Міська з минулого, друга про Михайла з теперішнього.

Ці головні герої, якимось чином пов’язані між собою. Між ними пролягає століття. Й, на перший погляд, тільки прізвище об’єдную їх. Але це тільки на перший погляд.

С кожною прочитаною сторінкою ми наближаємося до розкриття всіх загадок книги.

Цікаво було читати про таємниці родини Фариняків. Історія наповнена «скелетами у шафі» заплутаними та непередбачуваними. Сюжетні повороти вийшли цікавими й зворушливими.

Історія одного Михайла із минулого перетікає в історію другого Михайла із теперішнього. І цей перехід наповнений надіями, буремними роками, сльозами, краплями щастя.

Ця книга весела і сумна одночасно. Вона про зраду та любов. Про сім'ю, про дружбу, про перше почуття. А ще в ній багато про людей, які жили своїм життям та творили історію. Трохи детективного флеру додає книги особливий смак.

Але прочитавши книгу я зрозумів, що по – перше ця книга про любов, у всіх її проявах. І кожен персонаж цієї книги демонструє цю любов по своєму.

Герої книги вийшли цікавими. Мама Міська, чудова казкарка. Місько, звичайний хлопчик зі своїми дитячими страхами, та великим серцем. Його друзі, які вплинули на Міська.

Вуйко Стефан та цьоця Кася персонажі неоднозначні. З одного боку добрі, люблячи, працьовиті люди. З другого, є в них щось темне. Деякі їх вчинки незрозумілі. Але мені здається в цьому вся суть, вся цінність цих героїв. А ще вовчиці. Теж цікаві персонажі.

Ореста Осійчук вміло поєднала психологію маленьких героїв своєї книги з психологією дорослих.

Книга читається на одному подихові. Написана чудовою мовою, легкою та іронічною.

Цікава назва книги «Абрикосова книгарня». Міркував й над цим. Можливо абрикоси й книги, це якісь символи для читача, чи самої авторки? Але назва чіпляє своєю теплотою та запахом.

Книга Орести Осійчук здалася мені книгою не тільки для душі, а ще й книгою, яка бентежить, викликає різні, суперечливі думки. З цією книгою я переживав різні події з життя героїв, співчував їм. Та водночас відпочивав душею, занурившись в чудову історію, чуйну й щиру, яку створила авторка.

А ще мені сподобався початок книги. Дуже смачний.

А яке враження залишилося у вас? Як вам назва книги? Пишіть у коментарях.

**********************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

**********************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть