Мирослав Дочинець «Вічник. Сповідь на перевалі духу»
Одна із найцікавіших книг цього року. Книга, яку
важко додати до якогось окремого жанру, тому що в цій книзі автор поєднав
багато всього.
Історичний роман поряд з пригодами, табірна
тематика поряд з порадами, як жити в ладі з природою й з собою. Філософська
тема та поради з лікування. Все це міцно замішано в єдине тісто, дуже органічно
й природно.
Можу сміливо сказати, що це геніальна та унікальна
книга. Коли починав читати, не очікував, що ця книга так захопить й так
сподобається.
Сюжет книги простий. Старець, який перейшов межу
століття, розповідає історію свого життя.
Ця книга кладень народної мудрості, знань про природу, про правильне харчування, про
душу, про зцілення тощо. А ще, це книга-інструкція щодо життя в ладі з собою.
Намішано всього й багато, але саме це робить книгу
живою, захопливою та цікавою. Автор неперевершено переносить читача то у минуле
героя, то в сьогодення. І всі ці переходи насичені життєвими істинами,
народними мудростями, та колоритною мовою.
Особливо мова додає книзі родзинку.
Ця книга наповнена порадами, любов'ю до рідної землі, міркуваннями про
людей, про їх поступки, про їх вибір. Ця книга про людину, справжню людину, яка
навіть в складних обставинах, в страшних обставинах – завжди залишається
людиною. Цей роман про вічність й про бога.
Головний герой, як мені здалося, це збірний образ людини, українця. Людина, яка сильна
не тільки тілом, але й духом Він багато чого бачив на своєму віку, багато чого
пережив, багато чого вміє й знає. І тепер прийшов час поділитися мудрістю з
потомками.
Деякі моменти життя цього літнього чоловіка,
нагадували життя та пригоди Робінзона Крузо. Коли залишившись на одинці з
природою не просто зумів вижити у скрутних обставинах, а ще наповнився
мудрістю, піклувався не тільки про себе, а ще про довкілля, яке оточувало його.
Текст дуже сильний. Насичений, стародавніми словами, думками про життя,
про людину тощо.
Та мені здається, що цю книгу я буду читати ще не
раз, тому що неможливо з першого разу зрозуміти всю її суть і глибину, відчути
те, що хотів донести автор до читача.
З цієї книги можна брати цілі абзаци й
перетворювати на золоті фрази, використовувати в повсякденні, запам’ятовувати
для душі.
«Люби життя таким, яким воно є. І воно полюбить
тебе таким, яким ти є.
І пам'ятай: де б ти не був, ти – дома. Се дуже важне: скрізь чути себе, як дома.»
Якісна українська література, можливо нового рівня. Справжній літературний шедевр.
Книгу слухав в аудіо форматі. Чудове музичне оформлення, яке переносить тебе в різні
локації за текстом. Озвучив книгу Борис Лобода. Милозвучний, спокійний голос
читця заворожує. Було відчуття що це не озвучка, а голос самого «Вічника»,
трепетний та глибокий. Виражаю свою подяку автору книги, Борису Лободі за
майстерне начитування тексту, та Володимиру Муляру за бездоганний
музичний супровід.
Так сталося що цю книгу я закінчив читати разом з
другою книгою автора Дена Брауна «Джерело». Та мені здалося, що ці дві книги в
основі мають один корінь. «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?»
Книга викликала щирі
почуття. Слухаючи книгу виникають
внутрішні питання про своє життя - буття.
А яке враження залишилося у вас? Пишіть у
коментарях.
Ставте вподобайку. Шукайте
«Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте
своїм знайомим та друзям.
Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть
#чудові_книги #ПроКниги_Що_почитати
#блог_про_книги #відгуки
#читаю_книги_щодня #враження_UA
#література_українською_читання_книги_фільми_серіали
#книжкове_суспільство #блог_українською
#хроніки_книголюба #українські_письменники #відгукнакнигу
Немає коментарів:
Дописати коментар