Відбулося ще одне знайомство с новим для мене, сучасним письменником України, Світланою Талан та її книгою «Оголений нерв»
Всі події, що траплялись в Україні з 2001 проходили повз мене, на той час я вже жив за кордоном, й треба було починати своє життя з нового листа. Так, я щось чув, дивився новини, щось чув від знайомих, але сильно не переймався. Треба було працювати, вчитися жити у новій країні.
Для мене ці всі події відбувалися в іншому світі. Десь там, в другій галактиці. А в мою систему долітали лиш відгомони. Щось чіпало, щось було не зрозуміле, щось зовсім не вкладалося в картину світу. Не хотілося вірити в кровопролиття.
Але все змінюється. З часом стало більш розуміння про події в країні. Щось стало просипатися в середині.
Тепер, коли я читаю сучасну українську літературу про часи майданів, про 2014, мені сумно й боляче на душі. Що відбувалося в країні, що пережили люди, як Україна поділилася на 2 боки, навіть зараз, є люди що працюють проти країни.
Ця книга особлива. Вона має міцний дух. Це книга про правду, яку приховували, яку перекроювали, яку використовували. Ця книга про війну, про біль, про долю людей та країни.
Цю сучасну історію країни вже не викинеш на сміття, не приховаєш. Люди пройшли через цю історію. Вмирали, захищаючи цю історію. Зраджували, щоб ніколи не було цієї історії.
Ця книга про патріотів, про любов до України, про пролиту кров за незалежність, свободу, волю, мир.
Багато в книзі написано про відносини між людьми. Суперечки між рідними душами, які стоять під різними прапорами. Війна зриває маски з людей. Війна має своїх героїв та поганців. Хтось віддає останню копійку для своєї армії, а хтось продає ворогу країну за гроші, за якісь чужі ідеали.
Страшна книга. Письменниця зробила все, щоб читач відчув той біль, той страх, ті часи. Щоб у читача не виникало ніяких подвійних стандартів щодо подій. Я впевнений, що все було ще страшніше ніж у книзі. Що Світлана Талан хоч й написала таку тяжку книгу, але все ж пожаліла читачів.
Книга насичена подіями, героями, думками, сміливістю. Для кожної людини є своя ознака щастя. Для когось вийти на мітинг, для когось гроші, а для когось спілкуватися рідною мовою, бачити свій прапор, жити без війни, дихати повітрям свободи.
Книга про такі події не може бути чорно-білою. Завжди це сіро-кроваве. В кожній людині є світ та пітьма. Але лише вибір робить людину чи героєм, чи потворою.
Книга чіпляє, іноді до сліз, іноді до матюків. Її не можливо взяти й прочитати на одному подиху. Може й хтось зможе, але в мене не вийшло. Я зупинявся, щоб переварити інформацію, щоб відпочити від емоцій. Я порівнював цю книгу з книгою «Доця».
Це було не просте читання, точніше прослуховування. Декілька разів відмотував назад, щоб ще раз прослухати, відчути думку письменниці, її задум. Мені книга сподобалась.
Ця книга дійсно оголений нерв.
А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть в коментарях
Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у
соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
****************************************************************
Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!
***********************************************************************************
Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть#хороші_книги #література #список_книжок#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA#література_українською_читання_книги_фільми_серіали#книжкове_суспільство #блог_українською#українські_письменники #хроніки_книголюба #відгукнакнигу#читаюукраїнськихавторів #книги2023 #читаюпідчасвійни #ПроКниги_Що_почитати
Немає коментарів:
Дописати коментар