Ілларіон Павлюк «Я бачу, вас цікавить пітьма»
Довго не міг написати відгук на цю цікаву книгу. Не знаю чому, але мені здається, що треба було перехворіти на цю книгу.
Ніби містика, а таке відчуття що все було по справжньому. Такий натік, що в кожному із нас є пітьма, яка хоче вилізти назовні й панувати.
Мені дуже сподобалось як пише Павлюк. Це була його перша книга, яку я прочитав. Можу відверто сказати, що полюбив стиль автора й те, як він вміє пригорнути увагу читача.
Що мені сподобалось у книзі.
1. Сюжет. Я люблю все, що пов’язано з містикою. А ця книга просто скарбниця потойбічного. Може десь кому здається в сюжеті якась безглуздість в житті головного героя, але це вибір автора, він так бачив, він так написав, й це книга. Можна щось й вигадати таке собі.
Сюжет зразу бере читача в круговерть та не відпускає до самого кінця. Павлюк так закрутив гайки, що іноді здавалося що я заплутався, але ні, два три кроки та все на своїх містах. Знову плутанина й знову все вирівнялося.
Де кілька сюжетних ліній крутили та й вертіли мене. Не давали продиху. Щось було більш цікаве, щось менш, але Буськів Сад, чи Буськів Ад, я запам’ятаю надовго. Місто де всім на все плювати. Кожен шукає вигоду лиш для себе. Місце, де життя йде по колу. Місце, де ніхто не пам’ятає минулого. Місце, де мертві повертаються до життя.
Спокута гріхів, віра, вибір. Трохи детективу про маніяка, трохи психології. Різноманітність героїв. Просто супер.
Важко визначити жанр, в якому це все написано. Дуже багато алюзій, відсилань і натяків на все, що пов’язано зі смертними гріхами, колами пекла, вірою, спокутою. А ще я побачив трохи фільму «Матриця». Вибір між червоною полуничкою і синьою лохиною. А ще міфи, легенди, та багато іншого.
2. Головні герої. Почну з найголовнішого. Андрій. Людина, яка багато бачила смертей. Людина, яка звинувачує себе у деяких смертях. Людина з розладом у психіці, але це не заважає йому працювати кримінальним психологом. Для того, щоб ловити маніяків, треба самому бути трохи маніяком. А може й не трохи?
Андрій в романі стоїть на межі світла та пітьми. В ньому втілено як зернятко сили світла, зернятко боротьби з темрявою так й зернятко чогось темного, потойбічного.
І як би ти не ходив в темряві по колу, натикаючись на стіни, завжди можна знайти вихід, якщо є віра, якщо є серце.
Дуже зацікавила людина у красному плащі. Загадковий персонаж. Майже всемогутній, постійно спокушає людей. Укладає з ними різні угоди, випробує на міцність та мораль. Ніби диявол, а ніби бог. Тут ще треба поміркувати, до кого його віднести. ХАРитОН Еребович (Ереб - бог вічного мороку, пітьми та туману, син Хаосу)
Другорядні герої теж мають свої характери, мову, таємниці та пітьму. Дуже вони похожі на реальних людей, мабуть, автор змальовував своїх героїв з людей, які зустрічалися йому у справжньому житті.
В книзі, автор показує читачеві що можна достукатися, докричатися до сліпих та глухих. Що в кожного є шанс відкрити очі, стати людиною, досягти мети.
Книга дуже вразила. Динамічна, атмосферна, цікава, повчальна, психоемоційна. Після роману залишається багато міркувань про світло та пітьму. В наш час це дуже актуально.
Можна ще довго шукати порівняння, та писати про цю фантастичну книгу, але час…
А вам сподобалась ця книга? Які враження залишилися у вас? Пишіть у коментарях
**************************************************************************************************
Ставте вподобайку. Підписуйтесь на «Хроніки книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
******************************************************************************************************
Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!
Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть
#хороші_книги #література #список_книжок
#блог_про_книги #відгуки #читаю_книги_щодня #враження_UA
#література_українською_читання_книги_фільми_серіали
#книжкове_суспільство #блог_українською
#українські_письменники #хроніки_книголюба #відгукнакнигу
#читаюукраїнськихавторів #читаюпідчасвійни #ПроКниги_Що_почитати
Немає коментарів:
Дописати коментар