Крок вперед!: Петрик П'яточкін та намір

Знов мене здивував Любко Дереш своїм «Наміром». Новий книжковий рік почався з гарних книжок.

У автора неповторний стиль та манера писати свої твори. Його вміння наганяти туману висловлюванням, якась метафоричність придає книзі шарму.

Ця книга про людину, яка одержима жагою пізнання. Жагою розкрити свій дар. Але це не робить його суперлюдиною, він як був звичайним, так й залишився. Тільки став віддалятися від людей.

Початок книги інтригує та заволікає до читання. Тим поглинаєш у круговерть сюжету, занурюєшся все глибше. Книга наштовхує на роздуми. В голові крутиться різне.

Але в кінці за сюжетом у головного героя починаються проблеми з «дахом» і я відчував теж, що й в мене щось не те. Так приворожити читача, це ще треба вміти. А так завантажити голову це талант.

Матюки й вульгаризми, які присутні в книзі, як на мене, додають та посилюють складний період головного героя, а може й самого автора. Пізнання світу кожному дається по різному. Хтось проходить це відносно легко, а хтось проходить цей період дуже неспокійно. Пошук свого міста у житті, своєї долі - це важлива справа, яка може тривати все життя.

Містами трохи було нудно, життєва філософія – це не дуже весело. Містами якось дивно, але в цілому книга цікава. Дереш вміє так подати сюжет, що це здається на якийсь вибух реальності. Він не затверджує істин, не малює ідеальних героїв, він створює щось нове, щось, що пройме читача.

Смішні моменти теж є, життя без посмішки не життя. Сподобалось, що автор взяв для головного героя ім'я та прізвище Петрик П'яточкін. Мабуть, теж любив той мультик. А може для більшої інтриги?

Хтось рахує що цей роман для підлітків. Може й так. Але і дорослим є чому повчитися. Філософськи проблеми хоч і не нові, але подача щодо їх вирішення мені сподобалось.

Ще було цікаво поміркувати над назвою. Чому «Намір»? Намір для чого, чи для кого? Може назва пов’язана з вмінням людей досягати якихось висот у житті за допомогою одного лише бажання? Прагнення? Наміру?

Але мені здається, що тільки бажання буде замало. Мабуть, ще треба діяти, щось робити. Люди пов’язані між собою. Й впливають одне на одного. Хтось пробує на самоті знайти свій шлях, а хтось шукає інших людей для допомоги.

Так. Міркувань багато. Можна витрачати на це час, а можна …
Може я щось не помітив, та здається, що я ще не один раз буду звертатися до книги, та щось вишукувати в тексті.