Крок вперед!: Люко Дашвар "Село не люди"

Знов для мене новий автор та його книга 2007 року.

Не буду переказувати сюжет, але він вражає своєю правдивістю та прямолінійністю.

Мені сподобалось ця історія, де головні герої прості люди. Вони живуть своїм непростим життям. Перемелюють кістки своїм сусідам, заздрять, кохають, пліткують.

З перших сторінок читача шокує сцена розбещення неповнолітньої. Як на мене, це був геніальний хід автора. Пастка для читача, дуже гаряча та перчена. Пастка, яка дає розуміти, що в романі буде ще багато того, що люди зазвичай приховують. Це відкритість, прямолінійність тощо.

Та не дивлячись на це розпутство, паскудство, авторка робить з цього парадокс. Парадокс кохання дорослого, одруженого чоловіка та тринадцятирічної дівчинки. Ця сюжетна лінія буде проходити через всю книгу, через всі вузли сюжету та долі.

Книга просто насичена депресивним життям людей українського села. За вірогідність життя я нічого не можу сказати, але здається, що десь таке є. Може це не поширена версія життя у селі, може це збірка всіх негативів сільської реальності, та написано все дуже правдиво.

В книзі багато соціальних проблем. Це й алкоголізм, й корупція, насильство над жінками, педофілія, відсутність освіти, та ще багато чого.

Читач бачить чітко розмежоване поняття між селом та містом.

Відношення людей з міста до сільських, на яких вішають всі кліше щодо крадіжок, розпусти, безкультур'я. Межа між «справжніми» людьми та сільським непорозумінням.

Книга захоплює. Захоплює долею людей в цілому, та долею героїв книги особисто. Несподівані повороти сюжету, несподівані викрутаси долі. Вир емоцій.

Містами було соромно за моє давнішнє відношення до сільських людей. Але можливо це й моє виховання, та мій колишній юний вік. З віком моє відношення змінилося.

Люди всі різні. Є хороші, є не дуже. Але завжди треба залишатися людиною. Співчувати другим, при можливості допомагати.

2022 рік в Україні це доказав. Люди згуртувалися перед великою бідою. Міськи, сільські, усі разом роблять все для перемоги. Та з другого боку є ті, які перейшли до темряви.

Герої книги вийшли дуже живими, прямо бачиш цих людей. Бачиш їх характери, снобізм тощо.

Людська нелюдяність, темрява у душах, у серцях. Тупість, неповага, якась несусвітня сліпота до оточення.

Наряду з гіркістю історії головної героїні, присутня крапля містики, віра у найкраще.

З мінусів це багато матюків, лайки. А книга є лауреатом конкурсу творів для дітей. Хоча зараз діти знають більш дорослих, щодо такої лексики.

Чув, що Люко Дашвар, це письменниця, яка своїми книгами рве душу. Мені важко сказати щось на цю тему, тому що це моя перша книга цієї письменниці і я не можу порівняти. Але книга дійсно рве душу, змінює світосприйняття.