субота, лютого 07, 2026

Арсен Гребенюк. У світі алгоритмів імовірних реальностей

 Арсен Гребенюк. У світі алгоритмів імовірних реальностей





Продовжую знайомитись з новими авторами. Цього разу розповім про твори цікавого автора, викладача та дописувача Вікіпедії.
«Без шансів»
Гарне фантастичне оповідання, в якому автор бере наукову ідею й загострює її до рівня загрози, яка раптом стає надто реальною.
Сюжет залишається людським, з нервом, з іронією, зі страхом і з тією дивною буденністю, яка буває лише у катастрофах, що починаються непомітно.
Сподобався контраст між звичністю і фатальністю.
Сюжет розгортається навколо головного героя Антона. Він поводиться, як людина, яка десятки разів виконувала одне й те ж. Навіть сама аномалія (сфера ймовірностей), подається так буденно, та технологічно-природно, що в якийсь момент забуваєш, наскільки це жахлива річ у потенціалі.
Автор створює дуже міцний ефект: коли починається катастрофа, її не сприймаєш одразу як щось грандіозне. Вона виглядає, як… злам на роботі. Несправність. Непорозуміння.
Блискучий задум сюжету у зміні варіантів реальності не для переміщення у часі, не для виконання бажань, а для того, щоб зробити те, що статистично можливе, але неймовірно руйнівне.
І автор дуже тонко показує, що будь-яка катастрофа - це не фантастика, це один із менш імовірних варіантів, який інколи комусь вигідно зробити реальністю.
В оповіданні немає надмірної психологізації персонажів, але вражає те, наскільки живими виглядають герої.
Антон, який у першу чергу переживає про те, що його забудькуватість викличе проблеми по інвентаризації, а через мить уже рятує людей.
Христина, яка з наукової холодності швидко переходить у рішучість. Її репліки емоційні, вона тримає динаміку.
Олег, майже комічний, але дуже людяний у своїй реакції.
Максим, типовий вчений, що «не виходить за інструкції», і тим самим і дратує, і створює контраст з Антоном.
Це все робить текст схожим не на фантастичний блокбастер, а на документальну хроніку з іншої версії нашої реальності.
Сподобались темп та напруга. Чудова зміна ритму оповідання.
Темп наростає рівно так, як підіймається рівень паніки в замкненому просторі.
Враження справляє й вибір локації. Чорнобиль. Місце, яке вже саме по собі асоціюється з «варіантом, що здійснився». Тут ідея імовірнісних реальностей набирає ще більшого значення.
У підсумку маємо напружений науково-фантастичний трилер з продуманою технологією та живими персонажами.
Оповідання залишає посмак неспокою, тому що ми ніколи не знаємо, хто і коли натисне на той умовний перемикач, що робить «малоймовірне» реальністю.
«Архітектор Пекла»
Міфологічний образ Пекла через призму наукової фантастики. Автор робить жахи не лише покаранням, а системою. Машиною. Інфраструктурою. Механізмом, що працює так довго, що навіть демони втомилися від рутини.
З перших абзаців відчуваєш, що автор не просто вибудовує атмосферу твору, він створює цілий технокосмос післясмертя.
Демон в автора не вогняний кат із вилами, а службовець. Архітектор. Такий собі оператор системи. Він «Режисер покарань», застряг між службовими інструкціями, збоєм у програмі та тихим відчуттям, що щось у цьому механізмі побудовано неправильно.
Сподобався контраст твору: людяність демона і нелюдяність системи.
Автор створив свою незвичайну світобудову пекла. Космічна система відплати, де кожна секція, як окрема планета, а грішники - об'єкти планованого сценарію.
Телепорти, реконструкція мозку, відновлення тіл, синтетичні маріонетки. Цей деталізований технологічний реалізм створює потужний ефект. Виникає відчуття, ніби читаєш не міф, а інструкцію до роботи штучного суду над людською природою.
Особливий ефект створює поступове розкриття таємниці «збоїв акторів». Здається, що це банальний технічний злам, але маленькі підказки, такі як тиша замість крику, червоні позначки без свідків, фіолетовий дрон, правдоподібні відмовки - вибудовують атмосферу змови.
Текст чудово передає відчуття, що систему хтось «переписує зсередини».
Попри фантастичність, оповідання змушує думати про реальне: Чи може бути справедливим покарання, яке працює за алгоритмом? Де межа між відплатою і механічною жорстокістю? Та хто відповідає за помилки системи, якщо система це Бог?
Ідея «дев’ятого кола для демонів», як на мене, дуже сильний символ. Щось на кшталт попередження: який би ти не був архітектор, система завжди може зробити тобі те саме, що ти робив іншим.
Текст насичений деталями, які не перевантажують, а створюють відчуття живого світу. Мова плавна, темп неспішний, але кожна сцена працює на розвиток інтриги.
Атмосфера тексту похмура, холодна, але часом аж карикатурно побутова(сварки демонів, сперечання про постачання, переживання за звіти).
Вийшло цікаво, не банально, в міру фантастично. Можна сказати, що це притча про систему, яка пожирає і винних, і невинних, і навіть тих, хто її обслуговує.
Посмак сильного концептуального, продуманого тексту, який залишає після себе довге тремтіння та бажання дізнатися, що буде далі.
«Жмот»
Вдала суміш підліткового пригодницького оповідання, містики та наукової фантастики, яка упакована в легку, живу й кінематографічну оповідь.
Текст одразу заманює атмосферою знайомого міського двору, шкільних буднів і впізнаваної реальності, у якій несподівано виникає елемент незрозумілого.
На початку оповідання автор створює майже соціально-побутову сцену. Читач готується до кримінального сюжету і раптом історія непомітно повертає у бік фантастики, таємниць і пригод.
Світ твору залишається повністю реалістичним, але крізь нього, мов крізь тонку тканину, прослизає щось інше.
Персонажі
Федя. Абсолютно переконливий школяр, із миттєвими емоціями, реакціями, побутовою логікою. Добре показано його розвиток: від випадкового свідка до ініціативного «мисливця».
Заріна. Харизматична. Фактично рівноправна напарниця, що рухає сюжет. Її «іграшковий пістолет», безстрашність, легка іронія — додають історії драйву.
Жмот. Містичний, тривожний персонаж. Є Відчуття, що він щось приховує, але не в стилі злодія, а радше людини, загубленої в часі. Він не агресивний, його «злочин» дивний, майже абсурдний.
Цей персонаж із майбутнього не сприймається штамповано. Він живий, трохи комічний, трохи сумний, і дуже цікавий.
Текст читається легко, сцени швидко змінюються, але без метушні. Окремі гумористичні моменти додають людяності. Гумор не розмиває серйозності моментів, а створює правильний баланс.
Сподобались деталі, які будують атмосферу сюжету (лінза з доповненою реальністю, карта з білими колами, яка створює відчуття гри тощо)
«Жмот» вийшов яскравим, динамічним. Він поєднав в собі реальність нашого дитинства з науковою фантастикою і легким гумором.
Історія захоплює, змушує ставити питання, хвилюватися разом із героями й очікувати продовження.
«Головний закон»
Темна фольклорна авторська притча про людину, яка торкнулася сили не з жадоби, а зі страху.
Історія про провину, спокусу й межу, за якою магія перестає бути інструментом і стає прокляттям.
Твір, де язичницьке минуле дихає поруч із буденним життям.
Текст атмосферний, насичений деталями, що працюють повільно й невідворотно.
Жах передається тишею ночі, дивними дрібницями, снами про ліс і хатину, що наближається.
Григір. Переконливий, трагічний герой. Він не обраний, не сильний, а звичайний ремісник, якого ламає внутрішній страх. Магія в оповіданні тілесна й психологічна. Вона приходить як хвороба, як тінь, як «удача», що смердить бідою.
Твір вийшов гарним, з порушеними питаннями про моральну двозначність, про відповідальність за вибір. Український фольклорний горор, про нагадування, що будь-яка сила живиться людиною, яка її прийняла, і першою ж її спалює. Про те, як легко стати хмизом для власного вогню.
«Пакосний Дід»
Майстерно вибудувана міська страшилка, яка починається буденно, але з кожною сторінкою нарощує тривогу, стискає простір навколо героїні й перетворює звичайний старий під’їзд на повноцінного персонажа.
Автор чудово поєднує соціально-побутовий реалізм із повзучим психологічним жахом. Вийшло дуже природно, що навіть не помічаєш, коли переходиш межу між «буденні дивацтва сусідів» і «щось зовсім ненормальне».
Оповідання чудово працює з простором. Будинок на Рівненській 49 і декорація, і тісний, застарілий організм, що скрипить, дихає, видає звуки, реагує на присутність людей.
Відчувається атмосфера тотальної задухи й застарілості. Це створює ефект реальності й неминучості.
Автор дуже вдало відтіняє контраст між молодою студенткою Оксаною, яка лише шукає дах над головою, та старим простором, де кожний куточок просякнутий пам’яттю попередніх поколінь.
Образ Петра Івановича (Дід)
Дід постає одночасно і реальним, і примарним.
То він просто старий буркотун, «пакосний», дрібний, дратівливий, неприємний, але цілком звичний для багатоповерхівок.
Його кроки, слухання під дверима, розклеєння оголошень — це все в рамках зрозумілої ексцентричності.
То раптом стає джерелом чогось надто регулярного, надто механічного, надто довгого, щоб залишатися людським.
Автор дуже тонко вибудовує ескалацію нічними кроками, шкряботінням, стуками об батареї тощо.
Сцена з вазонами, всохлим горщиком і маленькими ямками в землі можливо одна з найсильніших у тексті, бо вона порушує головне табу жахів: хтось або щось було там, де людина повинна бути в безпеці.
Автор не дає прямої відповіді, лише натякає, підсилюючи тривогу.
За зовнішнім хорором прихована глибша тема. Тема байдужості та розкладання соціальної спільноти. Будинок повільно гниє не лише фізично, а й морально.
У результаті атмосфера набуває відтінку класичної української готики, де спільнота не рятує людину, а, навпаки, підсилює її самотність.
Образ Оксани
Героїня дуже жива. Студентка, яка приїхала до міста, намагається економити, боїться показатися слабкою, стикається з реаліями орендованого житла. Її реакції природні: дратування, страх, намагання знайти раціональне пояснення.
Твір балансує між містикою та психологічним трилером. І хоч у певний момент стає зрозуміло, що події мають надприродний характер.
Фінальний злам, зникнення Петра Івановича та поширення «руху» по всіх квартирах. Сильний авторський хід, що змінює горизонт очікувань: небезпека не тільки в його квартирі, вона тепер всюди.
«Пакосний дід» вийшов тривожним, добре продуманим, атмосферним хорором, який працює завдяки деталям, реалізму й психологічному напруженню.
Автор показує, що найбільший жах може народитися з дрібного побутового дискомфорту, який раптом відкриває двері в щось зовсім темне.
«Чорна сметана»
Сучасний побутовий магічний реалізм, який непомітно й невимушено занурює читача у світ абсурду та прихованих сил, що керують буденною реальністю. Текст вирізняється органічним поєднанням гумору, трилеру, соціального коментаря й міфологічної алюзії.
Історія починається як звичайний епізод із повсякденного життя: супермаркет після свят, паски, посипки, йогурт, барвник.
Але всього один абсурдний імпульс - думка про «зелену сметану», переводить оповідь у зовсім інший рівень.
Оповідання майстерно балансує між двома полюсами: смішне й абсурдне (перемішування сметани ножицями, погоня через полиці, бабуся з картоплиною), й таїна й тривога (вібрація підлоги, блискавка, чорна сметана, чоловік, що виходить зі стіни).
Автор доводить до краю комічну ситуацію, а потім несподіваний ривок у містичне, де вже не до сміху.
Особливо ефектно виглядає сцена з чорним агентом-наглядачем, який маніпулює реальністю, входячи та виходячи зі стін.
Надзвичайно цікава авторська ідея магії, що базується на їжі й барвниках.
Їжа перетворюється на зброю, на механізм впливу на інші території, «де треба раптовий удар».
Це одночасно смішно й лячно: буденні продукти стають частиною великої, майже космічної системи.
«Чорна сметана» - свіже й вигадливе оповідання, яке тримає увагу від першого рядка до останнього.
Автор спеціалізується на поєднанні реалістичних буденних сцен із містичними та сюрреалістичними елементами.
Майстерно створює твори, які захоплюють пригодами, змушують напружено слідкувати за подіями, вводять у світ несподіваних страхів і гумору, нагадують про хитрість і багатогранність природи.
Мені оповідання сподобались.
Сторінка автора https://arkush.net/user/530
А ви читали щось з творчості автора? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
**********************************************
Ставте вподобайку. Шукайте відгуки «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Підписуйтесь та рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
************************************************
Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть
**********************************************************

Немає коментарів:

Дописати коментар