Алеcсандро Барікко "Море-океан"

Алеcсандро Барікко "Море-океан"

Ця книга залишила в мене подвійне відчуття. Не можу сказати що вона не сподобалась, та не можу сказати, що я від неї в захваті.

Ця книга про все та ні про що. Гарно написана, чудові словосполучення, кучеряві. Але загалом вони не будують сюжет. Одні натяки на щось надлюдське.

Всі персонажі ні як між собою не пов’язані. Їх об’єднує тільки місце де вони опинились.

Вони мають ціль, кожен свою. Мені здалося, що це книга про людське життя, яке зупинилося на якісь стадії й ця пауза не дає рухатися далі. Всі персонажі мають таку паузу. Але не розуміють, як знятися з неї. Як подолати цю зупинку, як справитися зі своїми тарганами.

Коротенькі оповідання, які складають цю книгу, це ніби частинку якогось пазла, який ти намагаєшся зібрати, але в тебе не виходить, тому що частинки не підходять чи ти не бачиш усієї картини.

Сюжетні лінії скачуть й важко зібрати все до купи. Було відчуття, що автор намагається щось розповісти цікаве. Але його думки не можуть з'єднатися в одну й він скаче від одного сюжету до другого. Можливо це був такий задум, але мене це не сподобалось.

Книга насичена символами, натяками, метафорами тощо. Це надає її атмосферності.

Я ще думаю, що можливо не зрозумів цю книгу, не дійшов до мети автора. Таке теж буває, коли книга і читач на різних хвилях. В мене так було з книгою «Ловець океану».

Якщо автор дуже глибоко копнув, то можливо переграв сам себе. На мою думку, не всі читачі зрозуміють ідею автора.

Я б зрівняв цю книгу з картиною, яку пише художник. Багато мазків, багато штрихів. Деякі акуратно лягли на полотно, деякі не вдалися й художник пробує якийсь другий спосіб, щоб виправити. З кожним мазком шар фарби товстішає й через нього важко продертися.

Я відчував себе як на гойдалках, то підносився до неба, то опускався до землі.
Єдине що було цікаве, то розповідь про море. Тут автор перевершив самого себе.

Море - це дзеркало, в якому відображаються життя. Море це й Б-г, який все породив, якого не можна побачити, але можна відчути, торкнутися. Море це доля, це нескінченний розум, мудрість. Море це порятунок. Море перевіряє людей, спокушає. Море дарує людям спокуту.

Книга не проста для читання. Вона дивна.Можливо цю книгу читати декілька разів, щоб зрозуміти душу оповідання.

******************************************************************************************  

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

****************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************

Текст пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

*********************************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Алеcсандро_Барікко #відгукнакнигу   #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською