Як же мені сподобалась ця книга. Автор так майстерно описує своїх героїв, що в кожному з них впізнаєш частинку своїх близьких та знайомих.
В основу роману лягли спогади й переживання самого автора, який виріс у селі Клячаново неподалік Мукачева.
Було таке відчуття, що це реальних, живих людей помістили на сторінки роману. Й вони продовжують жити не помічаючи, що вони у книзі.
Кожен герой вийшов об'ємним, цікавим зі своїм характером, зі своїми неповторними рисами. Дуже колоритні.
Для кожного героя роману автор знайшов свої неповторні слова, якісь дрібнички, які за пару трійку штрихів повністю розкривають натуру людини.
До кожного героя з'являється симпатія, хоч вони не ідеальні, трохи дурнуваті та наївні, але дуже теплі. Й це підкупає.
Ця книга трохи філософська, саму капельку. Та й наповнена життєвою мудрістю, гумором, трагізмом та співчуттям.
До кожного героя з'являється симпатія, хоч вони не ідеальні, трохи дурнуваті та наївні, але дуже теплі. Й це підкупає.
Ця книга трохи філософська, саму капельку. Та й наповнена життєвою мудрістю, гумором, трагізмом та співчуттям.
Книга написана у незвичайному жанрі» роман-колаж», якщо такий є.
Дійсно, автор написав роман маленькими історіями, яскравими клаптиками, в які він помістив людські долі.
Дійсно, автор написав роман маленькими історіями, яскравими клаптиками, в які він помістив людські долі.
Ці історії автор подає від імені маленького хлопчика, який дивиться на світ, на різні життєві ситуації своїми очима, та пропускає через себе, через свою непосидливу натуру.
Ці всі історії – сміх крізь сльози. Гумористичні пригоди «родаків» разом з тим несуть в собі сум.
Дмитро Кешеля знайшов свій підхід до читача перетворюючи сатиру на село радянських часів та на сам радянський союз, в якісь ліричний калейдоскоп спогадів свого героя.
Книга написана чудовою мовою.
Я ще не зустрічав нічого подібного до цієї книги. А читаю я багато. А може мені так сподобалось, що я співаю дифірамби.
Я ще не зустрічав нічого подібного до цієї книги. А читаю я багато. А може мені так сподобалось, що я співаю дифірамби.
В книзі все органічно, все балансує в. Все м’яко та ненав’язливо.
Поєднання смішного з сумним, чорного з білим, трохи фантастичного та реального. Книга вийшла глибока, світла і життєствердна.
Дуже сподобалась теорія Дарвіна від Дмитрика. Як на мене, це родзинка цієї книги.
Автор спочатку вводить читача у стан реготіння до ікавки, а потім градус веселощів затухає, плавно переходячи в стан суму.
Поєднання смішного з сумним, чорного з білим, трохи фантастичного та реального. Книга вийшла глибока, світла і життєствердна.
Дуже сподобалась теорія Дарвіна від Дмитрика. Як на мене, це родзинка цієї книги.
Автор спочатку вводить читача у стан реготіння до ікавки, а потім градус веселощів затухає, плавно переходячи в стан суму.
Ще сподобалось, як автор смачно описує перше кохання героя до Мані.
А які описи природи. Просто пісня.
А які описи природи. Просто пісня.
Ця книга просто шалених вир відчуттів, почуттів.
Оцінка 10 з 10
А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.
****************************************************************
Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.
****************************************************************
Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!
****************************************************************
Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть
Немає коментарів:
Дописати коментар